COURAGE

Підключення Колекцій

Олександр Фединський працював директором Українського музею-архіву в 1977-1981 роках. Як і його попередник Леонід Бачинський, Фединський був біженцем та емігрантом із Західної України. Прибуття до США з докторською дисертацією дало йому можливість отримати роботу на посаді менеджера на заводі. Він також активно працював над приватною колекцією українських книг та інших друкованих матеріалів. Під його керівництвом УМА продовжувала функціонувати як інституція, що працювала на благо здобуття Україною свободи та для добра місцевої громади, активно зберігаючи спадщину та історію України та українських американців.

Окрім активного придбання періодичних видань, головний внесок Фединського полягав у створенні бібліографічних індексів української преси за межами України, опублікованих УМА. За час свого перебування в УМА було видано дев'ятнадцять показників, а також зібрано більшу частину емігрантської літератури УМА завдяки широкій мережі знайомих Фединського по всьому світу. У 1981 році Фединський подав у відставку з посади директора через поганий стан здоров'я.

Андрій Фединський народився у 1947 році в Інсбруку, Австрія, у таборах для політичних біженців. Коли йому було 8 місяців, родина приїхала до Америки. Його старший брат Джордж народився в Польщі і провів свої підліткові роки у військовій зоні. Молодший брат Петро народився в Пенсильванії після їхньої еміграції до Америки. Коли Андрію було 7 років, сім'я переїхала у Клівленд, штат Огайо, де він навчався в державних школах Клівленду. Згодом він закінчив університет Нотр-Дам зі спеціалізацією англійська та німецька мови. Однією з головних причин, через які Андрій потрапив до Нотр-Дам, було те, що в Інсбруку у 1966-1967 роках він скористався можливістю навчатися ще за однією закордонною програмою навчання.

 

Після закінчення університету в 1969 році Андрій протягом дев'яти років викладав у державних школах Клівленду. Протягом цього часу він долучився до українського дисидентського руху, Гельсінської спілки та видавництва «Смолоскип», яке публікувало самвидавні матеріали, що були вивезені з Радянського Союзу. Він перекладав українську дисидентську літературу, читав лекції у різних університетах, захищав права людини, і навіть був арештований в Белграді в 1977 році на першій Гельсінській конференції. Щоб привернути увагу до тяжкого становища українських дисидентів, зокрема Миколи Руденка та Олекси Тихого, він та декілька його друзів організували прес-конференцію для країн-учасників, щоб довести їм, що громадяни Радянської України добровільно намагаються допомогти своїй країні реалізувати Гельсінські угоди. Тоді їх заарештували і доставили до суду. Фединського заарештували, посадили на літак і видворили з країни, це було набагато м'якшим покаранням в порівнянні з тими, з якими зіткнулися багато його сучасників. Протягом  1978 року, йому запропонували посаду на Капітолійському пагорбі, щоб працювати письменником і допомагати Бобу Доулю (Bob Dole). Маючи на меті  отримати магістерський ступінь з історії в університеті Джона Керролла повертається до Клівленду, згодом він переїхав до Вашингтона, аби працювати разом з конгресменкою Мері Роуз Окар, яка представляла Клівленд. Будучи старшим асистентом, він працював над важливими для міста Клівленду питаннями, такими як розвиток, транспорт, зовнішня політика, а також українська громада. У 1983 році Фединський брав участь у створенні Комісії Конгресу щодо голодоморів.

Поки Фединський працював на Капітолійському пагорбі, його батько Олександр став директором Українського музею-архіву в Клівленді. Саме в цей час Андрій усвідомив масштаб і цінність цієї колекції. Після смерті батька в 1987 році, Андрій повернувся в Клівленд, щоб доповнити колекцію. Те, що мало статися впродовж одного року, розтягнулося на тридцять. Його начальниця Мері Роуз Окар дозволила йому працювати для неї одну половину дня в районному офісі у Клівленді, а інші півдня – в музеї. Протягом цього періоду Фединський упорядкував колекцію, ремонтував будинок, а також здобув грант від житлового розвитку міста (HUD) на будівництво будівлі для архіву. На даний час Тремонт є одним з головних районів Клівленда, де нерухомість коштує мільйони доларів. Наприклад, зал Українсько-Американської Молодіжної Асоціації був куплений за $ 40,000, а тепер його вартість зросла майже до 2-х мільйонів.

На існуючі спроби перенести Український музей-архів до передмістя, Фединський чинив опір. У цьому він заручився допомогою ряду відданих цій справі людей – помічників, колег, друзів. Всі вони вважали, що українська культура повинна залишатись у поєднанні з центральною частиною міста, де розвивається банківська справа, економіка, політика та культура. Якби музей був перенесений на околиці, це було б схоже на його переїзд до села. За словами Фединського, це було б проблемою історичної площини. Адже Україна була сільським суспільством з процвітаючою аграрною культурою, яка дала чудові результати у вигляді прекрасних ремесл, писанкарства і глибоких традицій. Посилаючись на Миколу Хвильового, який бачив у розвитку міста можливість створити міську українську культуру, Фединський вважав, що присутність архіву в міському середовищі Клівленда є важливою підтримкою для УМА, а подальша його інтеграція в околиці що відроджуються, є однією з стратегічних принципів формування майбутніх проектів і планів.

Христина Панчук Фединська виросла у Чикаго, де навчалася в українських школах і брала активну участь в українських організаціях. Вона була особливо активною у Пластовому Скаутингу, де працювала радницею і головою Ради  літніх таборів.

Христина отримала освіту в університеті штату Іллінойс в Чикаго, спеціалізувалась в фармацептичній  справі. Вона також здобула ступінь магістра ділового адміністрування в Університеті Кейс Вестерн Резерв у Клівленді. В 1988 році вийшла заміж за Андрія Фединського і оселилася у Клівленді, де продовжила займатись волонтерством у громадських організаціях, включаючи Пласт, Суботню українську школу, Рідну школу та Український музей-архів. Десятиліттям вона була натхненницею і головною організаторкою щорічного Великоднього ярмарку УМА, який відбувся вже вдвадцять п’яте.

Христина Фединська також допомагає в підготовці виставок, лекцій і прийомів в УМА, керує процесом членства у ньому, а також допомагає вести для нього бухгалтерську справу.

Mario Fabekovac was born in Zagreb in 1975 and has lived all his life in Samobor. In 2001, he graduated from the Faculty of Humanities and Social Sciences at the University of Zagreb. Since 2003, he has been employed as an archivist at the Croatian State Archives (Political Parties and Associations Division of the CSA’s Department for the Preservation and Arrangement of Archival Records), where he is currently an archivist-specialist. In 2008 he arranged and incorporated the newly found material of the Matica hrvatska Collection.

The concept of cultural opposition was not known to him before the COURAGE project, but he assumes that it refers to "the action of people in the field of culture who through their basic activity and in their own way expressed some negative or critical attitudes towards the authorities or the complete socialist system" (Interview with Fabekovac, Mario). In that sense, he also sees the influence of intellectuals within Matica hrvatska.

Anton Fabian (Ražňany, 1950), Mons. Prof. ThDr. JCDr. PhD.
The religious suppression led him to develop an interest in theology already at the primary school where he faced forceful resocialization. “Everything religious was labelled as outmoded, feudalistic, anti-social, non-modern.” At the age of 15, he used to play the organ in the church in the village of Ražňany. During his studies at the Faculty of Roman Catholic Theology of Cyril and Methodius, Comenius University in Bratislava, he was active in a community of theology students called Tatran (1970 – 1973) and he continued these activities even after his graduation, until 1976. At the same time, he used to play the bass guitar in a band called Loving Teenagers (1969 – 1973). In 1971, the management of the faculty noticed their activities and expelled the members of the band from the university. They used this year of break for activities in the field of gospel music. They were supported by priests in Prague where Loving Teenagers were active (1971 – 1972). After graduating from the Faculty of Theology of Comenius University in Bratislava (1973), Anton Fabian was ordained a priest. From 1976 to 1979, he was a chaplain in Bardejov, Snina and Stropkov.

Because of his popularity among the youth, he was not promoted to a parish priest but remained only an administrator of the parish of Vinné near the town of Michalovce. From 1980 to 1989, he was an administrator in Hýľov in the Košice-okolie District. In 1980, along with priest Július Chalupa, Anton Fabian established a recording studio in Hýľov where they used to record and distribute gospel albums. After 1989, he continued his studies in Lublin and Rome.

Since 2004, he has been a professor at the Catholic University in Ružomberok. From 2007 to 2010, he was the head of the Department of Social Work at the Faculty of Arts of Pavol Jozef Šafárik University in Košice. He is a homilist and, since 2014, an ecclesiastical judge of the Metropolitan Tribunal of the Košice Archdiocese.