COURAGE

Підключення Колекцій

Це друге видання «Кобзаря» Тараса Шевченка було надруковане в 1933 році в Харкові, коли в українському селі почався голодомор, внаслідок швидкої колективізації сільського господарства. Василь Седляр придумав зображення для видання (вперше опублікованого в 1931 році). Його картини є особистими уявленнями про тривалий лейтмотив Шевченківської поезії – загальне гноблення і страждання людини, а також важке становище українців, зокрема, в Російській імперії, що йдуть в парі з потужними поетичними лініями Шевченка.

Історик мистецтва Мирослава Мудрак зазначає, що твори виконані в стилі бойчукістів, який безпосередньо запозичений з візантійської  релігійної уяви, як з ікон, так і з настінного розпису, а також зі сучасної світської тематики, яка глибоко закорінена у психіці підкореної нації. Індивідуальний підхід Седляра наповнює ці роботи неземною якістю. Фігури не повністю заземлені, але, як правило, підвішені, як духи. Більше того, тут існує переважаюча анонімність, яка апелює до серйозних екзистенціальних питань в ситуації людини, яка перебуває під гнітом. Седляр чітко усвідомлював, що відбувається навколо нього, але як художник він висловив це трансцендентно. Він і редактор цього видання були заарештовані і страчені під час сталінських чисток 1930-х років, а з ними також багато їхніх колег, які всіма силами створювали радянську культуру.

Колекція Василя Стуса – неймовірно багатий ресурс для літературознавців та широкої громадськості. Два томи його листів, опублікованих у 1997 році, справді вважаються шедеврами для тих, хто тісно знайомий з його життям і творчістю. Наприкінці другого тому міститься чудовий твір, написаний наставницею, другом і колегою Стуса Михайлиною Коцюбинською під назвою «Епістолярна спадщина Василя Стуса». Авторка розкриває читачеві важливі уявлення про характер Стуса, літературні впливи на його творчість, поетове усвідомлення того, що відбувається з ним та його друзями, а також самооцінку його ролі в історії. Оригінальні листи друзям та знайомим знаходяться в архіві Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України (НАНУ), а листи до дружини та сина залишаються в приватному архіві його сім’ї.

Колекція Василя Стуса – неймовірно багатий ресурс для літературознавців та широкої громадськості. Два томи його листів, опублікованих у 1997 році, справді вважаються шедеврами для тих, хто тісно знайомий з його життям і творчістю. Наприкінці другого тому міститься чудовий твір, написаний наставницею, другом і колегою Стуса Михайлиною Коцюбинською під назвою «Епістолярна спадщина Василя Стуса». Авторка розкриває читачеві важливі уявлення про характер Стуса, літературні впливи на його творчість, поетове усвідомлення того, що відбувається з ним та його друзями, а також самооцінку його ролі в історії. Оригінальні листи друзям та знайомим знаходяться в архіві Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України (НАНУ), а листи до дружини та сина залишаються в приватному архіві його сім’ї.

Четвертий том поезії Василя Стуса був написаний в особливо складних та незвичайних обставинах: за час дев’ятимісячного періоду в 1972 році, коли його проводили в одиночну камеру ще до початку його судового розгляду. Написані олівцем (поетові було заборонено користуватися ручкою) вірші знаходились в одному записнику, який він вів з січня по вересень. Незважаючи на суворі умови утримання та майже повну ізоляцію, сам Стус та літературознавці окреслюють цей період як «творчий вибух», адже тоді було написано приблизно 200 віршів та зроблено 100 перекладів. У цьому записнику зафіксовані не лише умови, в яких писалися ці вірші, але й надзвичайні таланти Стуса як поета, а також стійкість його характеру.