COURAGE

Підключення Колекцій

У червні 2009 року Центр досліджень визвольного руху в Україні разом із СБУ відкрили перший етап постійно-діючої експозиції в музеї, частково за фінансової підтримки фонду «Україна 3000», яку очолювала тодішня перша леді Катерина Ющенко, та завдяки матеріально-технічній та моральній підтримці зі сторони місцевих чиновників та громадських лідерів. У вересні 2009 року Центр досліджень визвольного руху разом з СБУ, Львівською обласною та міською радами підписали угоду про співпрацю, у якій також йшлося про можливість співпраці з іншими організаціями. Угодою започатковано фонд, який акумулював пожертви на постійне вдосконалення музею-меморіалу та розширення його фондів. У жовтні 2009 року президент В. Ющенко своїм указом присвоїв музею статус Національного, розширюючи цим самим його значимість та потенційні можливості.

В 2010 році куратор УМА Аніза Краус виграла великий грант гуманітарної ради Огайо для публікації каталогу про колекцію Гнатюка. Це високоякісне видання включає в себе майстерно сфотографовані ілюстрації, а також есе текстильних консерваторів та фахівців народного мистецтва, які пояснюють значущість та цінність колекції, що складається з текстилю ХІХ та початку ХХ століть. Крім цього, єдиною іншою інституцією у Клівленді, що виграла цей великий грант того року, був University Circle, Inc. Даний грант не лише дозволив УМА видати наукову книгу про їхню колекцію текстилю, але й привернути увагу інших організацій у районі Клівленду до неї. В результаті цієї публікації Американське товариство костюмів обрало колекцію УМА для свого проекту «Ангели 2016 року», запропонувавши матеріали на суму більше 30 тис. доларів для навчання та підтримки.

У 2010 році Український музей-архів придбав додаткову ділянку, яка раніше була власністю похоронного бюро під назвою «Holowczak». Разом з рештою української громади, бюро «Holowczak» у 1960-ті роки переїхали в Парму, відкривши там ще одне похоронне бюро, щоб служити громаді. Сім'я опікувалась будівлею, але з плином часу відсутність догляду та необхідність ремонту зробила своє: дещо було з будинку вкрадено, а за останні 30 років вода заповнила більшу частину його фундаменту. Після придбання нерухомості за 250 тисяч доларів, УМА зруйнував будівлю і влаштував автостоянку, що стало додатковим джерелом доходу для музею, розширивши її від вулиці і до гаража. Наступний великий проект будівництва, крім покращень будівлі музею, передбачав перетворення гаража на склад. Погасивши заборгованість за набуте майно у 2017 році, музей розпочав пошук коштів на будівництво складського приміщення, яке потрібне для зберігання документів, книжок і текстилю, обрамлення для виставок, а також з метою зберігання матеріалів в безпечній атмосфері, контролюючи температуру і вологість. Це місце також слугуватиме як простір для проведення збору нових пожертвувань. Це дозволить УМА ізолювати нові надбання, доки не будуть вирішені всі труднощі з шкідниками, пліснявою та іншими проблемами. Як і у випадку з архівною будівлею, це складське приміщення стане величезним благом для УМА і дозволить йому продовжувати роботу.

Уряд України та київські чиновники у 2012 році виділили кошти для відкриття Музею Шістдесятництва, розглянувши його як філію Київського історичного музею, що складається з мережі восьми музеїв у місті. Музей розташований на першому поверсі будівлі, зайнятої політичною партією «Рух», але його діяльність обмежена та відрізняється від первісного задуму. На відміну від решти музеїв, яким було присвоєно титул національних, Музей Шістдесятництва діє на рівні київської інституції місцевого значення. Зважаючи на важливість руху шістдесятників, куратори музею вважають, що необхідною є додаткова реструктуризація, внаслідок проведення якої змогла б розширитися кількість його сховищ, збільшився б розмір виставок, аби з новою силою продемонструвати Україні та світу суть та значення героїчного руху шістдесятників.