COURAGE

Підключення Колекцій

Архів Кропивницького є приватною колекцією документів, пов'язаних із діяльністю Київського інституту мистецтв у другій половині 1920-х. Ректор інституту — Іван Врона — призначив Мар'яна Кропивницького помічником Відділу досліджень експериментального візуального мистецтва, очолюваного ахудожником-авангардистом Казиміром Малевичем. Кропивницький був особистим помічиком Мелевича в 1928-1930 р.р Архів містить записи зустрічей, нотатки Кропивницького стосовно лекцій Малевича та копії неопублікованих лекцій Малевича. Оскільки архів інституту був знищений, колекція Коропивницького є, можливо, однією і містить документи про історію інституту в міжвоєнний період.

Колекція Музею Шістдесятництва знаходиться у невеликому музеї в Києві, у будинку, що належить українській політичнії партії «Рух». Надія Світлична та Микола Плахотнюк заснували цей музей заради вшанування побратимів-шістдесятників та зібрання документів щодо боротьби когорти радянських українських дисидентів у 1960-1980-х роках. Постійно-діючі виставки містять картини, графіку, скульптури, вишивку та інші твори художників, що належали до руху шістдесятників. Крім цього, у музеї можна ознайомитися з віршами, листами та літературними творами письменників. Тут також зберігаються друкарські машинки, вироби ручної роботи, виготовлені під час перебування в ГУЛАГу, одяг ув’язнених, який вони носили на засланні, серед одягу табірна форма пані Світличної. Серед експонатів широко представлені саморобні і друковані афіши заходів Клубу творчої молоді і спорідненого з ним студентського хору "Жайворонок" та один плакат – портрет Т.Шевченка, намальований в таборі в селищі Явас на Уралі Опанасом Заливахою у 1967 році до вечора Т.Шевченка, організованого Богданом Горинем, в'язнем того ж табору. Екскурсія – це динамічна, лаконічна передача історії боротьби учасників руху шістдесятників, спрямована на цільову аудиторію музею: молодь, студентів, дослідників та широку громадськість.

Вищезгадані матеріали відображають життя активної групи радянських українців, які вели принципову творчо-ідеологічну боротьбу з радянським режимом у 1960-х і 1970-х роках. До цієї групи належали – поети, художники, графічні дизайнери, історики, лікарі та навіть офіцери радянської армії, що інтенсивно задіювались у ведення правозахисної діяльності в періоді пізнього соціалізму. Багато хто з цих осіб були членами радянських спілок, таких як українська спілка письменників, спілка художників, Літературний інститут у Києві, радянські збройні сили. Збільшення ідеологічного напруження після періоду хрущовської «відлиги» перетворило цих дисидентів, які наполегливо працювали над спробами реформувати систему та зробити її більш гуманною, на осіб, що перебувають у відкритому конфлікті з владою.