Місце знаходження

• L'viv Stepana Bandery Street 1, Ukraine
  Показати на карті
• Lviv, Ukraine
  Показати на карті

Мови

• Українська

Назва колекції

• Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»

Походження та культурна діяльність

• З 2009 року, тобто з моменту свого офіційного створення, Національний музей-меморіал розпочав нагромаджувати з нуля власні фонди. Місце музею, згідно думки засновників, має історичне значення, адже масові розстріли в’язнів, які тут відбувалися в 1941 році, свідчать наскільки жорстокі методи застосовувала радянська та інші окупаційні влади з метою закріпити власне панування на західних прикордонних територіях. Тому необхідно пам’ятати про злочини, скоєні у минулому, особливо радянському, аби наступні покоління українців змогли уникнути повторення подібних жахіть у майбутньому. Музей робить значний внесок у політику сучасної національної пам’яті, що є дуже важливим аспектом, адже на Сході України відбувається війна, а в українському суспільстві побутують неоднозначні погляди на комуністичне минуле. Постійна експозиція висвітлює жорстокість тоталітарних режимів у цілому, натомість тимчасові виставки мають за ціль підкреслити тяглість минулої боротьби за незалежність у теперішності.

  Створення цього музею-меморіалу стало можливим завдяки зміні політичного керівництва, що відбулося у 2004 році. Коли президентом став Віктор Ющенко, то відбулась зміна керівництва в СБУ та архівах цієї інституції. Підтримка тодішнього керівника СБУ Валентина Наливайченка та новопризначеного керівника архівів СБУ Володимира В’ятровича була вкрай необхідною для просування цього проекту. Щоправда, співпраця В’ятровича з деякими установами-партнерами музею-меморіалу, зокрема Центром досліджень визвольного руху в Україні, породила ряд спірних моментів. Однак, за словами кураторів та інших співробітників музею, старання місцевої громади сформувати колишню в’язницю передусім як місце пам’яті є вкрай важливим. У 2008 році СБУ вирішила перетворити в’язницю на музей, а розробка статуту музею була перенесена на початок 2009 року.

  Добрі відносини музею з урядом та державними службами безпеки зіпсувалися після виборів у 2010 році, які виграв Віктор Янукович. Згідно з політикою нового керівництва СБУ, процес оприлюднення матеріалів радянського періоду міг зраджувати державну таємницю. Адже історики, що працюють з архівними матеріалами, датованими ще до розпаду Радянського Союзу у 1991 році, через оприлюднення справ тих, кого переслідував радянський режим, могли б також скривдити осіб, що були причетні до ведення слідчих дій та виносили вироки підозрюваним.

  Прозорість є поширеною проблемою в посткомуністичних, пострадянських суспільствах, де залишається питання до якої міри архівні документи можна відкрити для публічності, щоб ця відкритість не спричинилася до дестабілізації в країні перехідного періоду, замість того, щоб допомогти суспільству подолати важке минуле. Україна зовсім недавно (у 2014 році) прийняла закони про люстрацію, після драматичного повалення влади Януковича. Як зазначає Синтія Хорн, закони, що спрямовані на знищення корупції сучасні лідери прийняли досить пізно (через 23 роки після краху комунізму), а це означає, що люстрація як механізм декомунізації матиме обмежений ефект. Тим не менш, після протестів 2013-2014 років в архівах України знову з’явився курс на відкритість та прозорість, а це дає Україні новий шанс принаймні у такий спосіб викорінювати комуністичне минуле. Розслідування діяльності музею «Тюрма на Лонського» було призупинено, а чутки про його закриття розвіялись. Архіви СБУ найближчим часом повинні бути передані Інститутові національної пам’яті, одного з партнерів музею-меморіалу. Як згадувалося вище, історики, які спеціалізуються на Другій світовій війні, висловили застереження щодо фрагментарного представлення музеєм теми ОУН-УПА. Схоже, дослідники музею намагаються оминути гострі кути проблеми за допомогою тимчасових виставок та інтернет-контенту.

  Куратори музею-меморіалу творчо та багатогранно використовують існуючу архівну колекцію. Наприклад, вони провели семінар з школярами, демонструючи їм поштові картки дітей, що були адресовані батькам (львівським дисидентам 1970-х років), поки ті відбували покарання та заслання в Сибіру. Деякі з них були ручної роботи, інші – тиражовані, були й такі, які мали святкову тематику. Відтак, школярі виготовляли власні листівки й адресували їх тим, кому хотіли. Здебільшого восьмикласники відправляли їх українським бійцям на Донбасі. У додатку, Ірина Єзерська реалізує незалежний проект, збираючи усні свідчення дітей дисидентів, чиї батьки були відправлені в табори. Її мета – дослідити, як цей систематичний тиск зі сторони влади сприймався невинними дітьми. Існує велика ймовірність, що ці свідчення будуть опубліковані у збірнику.

Опис змісту

• З моменту відкриття музею дослідники зібрали близько 50 усних свідчень колишніх в’язнів, багато з яких після війни були задіяні в правозахисному русі. Куратори колекції зібрали та оцифрували приблизно 2000 фотографій та документів, що стосуються історії в’язниці. Значущими є матеріали, пов’язані з дисидентським рухом 1960-х і 1970-х років. Крім цього, дослідники та працівники музею колекціонують додаткові матеріали, які дозволять їм розширити постійну виставку на другому поверсі музею, де камери, кімнати для допитів, умивальники та інші об’єкти залишаються у первісному вигляді.

  Всі архівні матеріали зберігаються в одному загальному фонді, який вміщає радянські та нацистські пропагандистські матеріали Другої світової війни, а також матеріали ОУН та УПА, документи й інші артефакти, подаровані переважно жінками-підпільницями після їх повернення додому після амністії 1950-х років. Першоплановими є матеріали, подаровані львівськими дисидентами, яких переслідувала радянська влада за активну діяльність в місті та регіоні у 1960–1980-х роках.

  Зброєю дисидентів було лише слово. Тому більшість спеціальної колекції, за словами кураторів, складається з текстів, листів, томів поезії та самвидавів, які використовувались у судах як додатковий доказ їхньої вини. Ці матеріали, зокрема вірші написані Василем Стусом і подружжям Калинців, кинули виклик санкціонованому державою соціалістичному реалізму формою, змістом та стилем. Замість того, щоб плекати накинуту радянським керівництвом пропаганду про те, що в Радянському союзі кожен «щасливий, безпечний та доглянутий», його вірші містили національні мотиви, та надихались міфологією, індивідуалізмом, релігією, хоча все це було забороненим. Твори мають високу художню цінність, бо відображають тогочасні домінуючі тенденції в Європі, незважаючи на існування «залізної завіси» та ізоляцію Радянського союзу від решти світу. Стус перекладав на українську мову вірші Йогана Вольфганга фон Гете, Райнера Марії Рільке, Редьярда Кіплінга та Шарля Бодлера. Це розширило його кругозір та зробило його «поетичний всесвіт» більш «насиченим». Алессандро Ахіллі назвав поезію Стуса «несамовито європейською, модерністською, інтелектуальною поезією, яка все ще чекає на заслужене визнання міжнародними дослідниками».

  Багато письменників та художників, пов’язаних з львівським дисидентським рухом, не були націоналістами, але таке тавро їм поставила радянська влада, а це, у свою чергу, відбилося на сприйнятті читачем їхньої складної поетичної спадщини. І справді, як зазначає Данило Гузар-Струк, «офіційне і систематичне заперечення культурної спадщини» радянською владою спонукала це покоління поетів стати «одержимим власним культурним корінням».

  Поезія та інші літературні твори із національним, сучасним, європейським, інтелектуальним та індивідуалістичним забарвленням офіційно не засуджувалися, а тому їх і поширював самвидав. Однак, на думку влади, поширення або зберігання таких матеріалів було не чим іншим як порушенням ст. 62 Кримінального кодексу Радянської України, який класифікував це як участь в антирадянській агітації та пропаганді. Арешт та ув’язнення багатьох «пізніх шістдесятників» або «поетів сімдесятих», які були молодшими за «шістдесятників» і з’явилися під час хрущовської «відлиги», передбачало також конфіскацію публікацій самвидаву. КДБ додавало ці конфіскати до створених кримінальних справ на їх власників. «Поети сімдесятих» та їхні колеги в науці, медицині та мистецтві діяли в умовах брежнєвського режиму, що став більш репресивним. Про це свідчить суворість покарань, що призначались заарештованим на початку 1970-х років. Відтак, їх безкомпромісна позиція стає більш значущою в ретроспективі.

  Якщо разом співставити матеріали з спеціальної колекції, можна детально довідатись, як саме служби державної безпеки стежили та переслідували львівських дисидентів у 1970-х роках. У цей час відбувалися сотні арештів по інших союзних республіках. Про ці факти згадує «Хроніка поточних подій» – журналу «самвидаву», що був заснований у 1968 році. На його сторінках повідомлялось про факти порушення прав громадян та судової процедури по всьому Союзі аж до 1983 року. Проте, в цій спеціальній колекції, яка вміщає ряд артефактів (вишивки, вишиті сукні, вишивки пришиті до одягу після звільнення, контейнери з написаним з текстом, який вивозили поза межі трудових таборів, виготовлені з хліба вервиці), створених особами за час відбування покарання в Сибіру, першорядне місце відведено львів’янам. Адже тут, біля західного кордону Радянського Союзу, перетнулися релігії, проявлявся націоналізм, породжувався неспокій, що й призвело до особливо жорсткої реакції влади. Цей факт підтверджувався непропорційно великою кількістю українців серед ув’язнених у трудових виправних колоніях у порівнянні з політичними в’язнями інших національностей.

Вміст

• рукописи (его-документи, щоденники, нотатки, листи, чернетки тощо): 1000-
• сіра література (регулярні архівні документи, такі як брошури, бюлетені, листівки, звіти, розвідувальні матеріали, записи, робочі документи, протоколи зустрічі): unknown quantity
• фотографії: 1000-

Оператор (и)

• Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»

Власник (и)

• Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»
• Стасів-Калинець, Ірина

Зацікавлена (і) сторона (и) колекції

• Єзерська, Ірина

Географічний обсяг недавньої операції

• регіональний

Теми

• жертви переслідувань за авторитарними / тоталітарними режимами
• нагляд (різні види)
• національні рухи (патріотична опозиція)
• самвидав і тамвидав

Засновники

• Львівська міська рада
• Львівська обласна рада
• Служба Безпеки України (СБУ)
• Центр досліджень визвольного руху

Дата заснування

• 2009

Місце заснування

• Lviv, Ukraine
  Показати на карті

Творець матеріалів

• Калинець, Ігор
• Полтарєва, Вікторія
• Служба Безпеки України (СБУ)
• Стасів-Калинець, Ірина
• Стус, Василь
• Чорновіл, В’ячеслав

Колектор (и)

• Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»
• Стасів-Калинець, Ірина

Прихильники

• «Україна 3000»
• Міністерство культури України

Важливі події в історії колекції

• Заснування Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»

Oсобливо цінні експонати

• Листи від В’ячеслава Чорновола до Ірини Стасів-Калинець, 1978.
• Полтарєва, Вікторія. Вишита хустина, 1946. Зразок прикладного мистецтва.
• Стасів-Калинець, Ірина. Оранта, 1970. Рукопис самвидаву.
• Стус, Василь. Веселий цвинтар, 1970. рукопис самвидаву.

Тип доступу

• повністю відкритo для публіки

[!]hasAuthorsOfEntry

• Кулик, Орися Марія

Список літератури

Druhyj den’ pospil’ SBU provodyt’ dopytiv pratsivnykiv “Tyurmy na Lonskogo,” Gazeta.ua, 6 Lypnia 2011. URL last accessed May 24, 2017: https://gazeta.ua/articles/life/_drugij-den-pospil-sbu-provodit-dopiti-pracivnikiv-tyurmi-na-lonckogo/389438.

“Eks-director SBU: “Sluzhba bazopastnosti nashala, izvynite, putat’sia v pokazaniyakh,” Censor.net.ua, 15 sentabria 2010. URL last accessed May 24, 2017: http://censor.net.ua/news/132190/eksdirektor_arhiva_sbu_quotslujba_bezopasnosti_nachala_izvinite_putatsya_v_pokazaniyahquot.

“SBU vyvchaye istorychni dokumenty, za yaki zatrymaly istoryka Zabilogo,” 24Kanal, 15 sentiabria 2010. URL last accessed May 24, 2017:  http://24tv.ua/ru/sbu_vivcha_istorichni_dokumenti_za_yaki_zatrimala_istorika_zabilogo_n47409

Achilli, Alessandro. "Vasyl' Stus and Death: On the Thirtieth Anniversary of his Death." Krytyka, no. 7-8 (August 2015), 10-12. https://krytyka.com/en/articles/vasyl-stus-and-death-thirtieth-anniversary-his-death.

Achilli, Alessandro. "Vasyl’ Stus and Russian Culture: A Complex Issue." Australian and New Zealand Journal of European Studies 5, no. 2 (2013).

Amar, Tarik Cyril "Memory of a Prison or a Prison of Memory?" English version of “Лонцького: пам’ять про тюрму чи ув’язнена пам’ять?” published on Zaxid.Net, 3 August 2009. Accessed September 10, 2018: https://www.academia.edu/3610895/Tarik_Cyril_Amar_Memory_of_a_Prison_or_a_Prison_of_Memory.  

Berdychowska, Bogumiła, Aleksandra Hnatiuk, and Roksana Kharchuk. Bunt pokolinnia: Ievhen Sverstiuk, Ivan Dziuba, Mykhaĭlyna Kotsiubynsʹka, Mykhailo Horynʹ, Mykola Riabchuk : rozmovy z ukraïnsʹkymy intelektualamy. Kyïv: Dukh i litera, 2004.

Cohen, Josh. “The The Historian Whitewashing Ukraine’s Past.” Foreign Policy, May 2, 2016. URL accessed September 7, 2018: https://foreignpolicy.com/2016/05/02/the-historian-whitewashing-ukraines-past-volodymyr-viatrovych/

Dombrovsʹka, H. M., and Zinaida Dombrovsʹka. Hryhorii Kochur: bibliohrafichnyi pokazhchyk: u dvokh chastynakh. Lʹviv: LNU im. Ivana Franka, 2006.

Dziuba, Ivan. Internationalism or Russification: A Study in the Soviet Nationalities Problem [By] I. Dzyuba. Pref.by M.I. Holubenko.[Transl.from the Ukrainian. 3d Ed.]. New York: Monad Press, 1974.

Dziuba, Serhiy. "Vnutrishnia svoboda Mykhailyny Kotsiubynskoyi." Khvylia Desny: Pohliad iz Chernihova (Chernihiv), January 3, 2013. http://www.hvilya.com/news/vnutrishnja_svoboda_mikhajlini_kocjubinskoji/2013-01-03-1697-987.

Himka, John-Paul. "The Lontsky Street Prison Memorial Museum: An Example of Post-Communist Negationism," in Perspectives on the Entangled History of Communism and Nazism: A Comnaz Analysis, eds. Klas Goran Karlsson, Johan Stenfeldt and Ulf Zander (Lanham, Maryland: Lexington Books, 2015).

Horne, Cynthia M. “Lustration in Ukraine: Temporal, Scope and Implementation Considerations,” Preprint version--Chapter in Cynthia M. Horne and Lavinia Stan (eds). Transitional Justice and the Former Soviet Union: Reviewing the Past, Looking Forward to the Future (under contract with Cambridge Univ Press. URL accessed May 24, 2017: https://www.academia.edu/30637886/Lustration_in_Ukraine_Temporal_Scope_and_Implementation_Considerations.

Kotsiubynsʹka, Mykhailyna. „Zafiksovane i netlinne”: Rozdumy pro epistoliarnu tvorchistʹ. Kyiv, 2001.

Kotsiubynsʹka, Mykhailyna. Lysty i liudy: rozdumy pro epistoliarnu tvorchistʹ. Kyiv: Dukh i Litera, 2009.

Kotsiubynsʹka, Mykhailyna. Moi obrii. Kyiv: Dukh i Litera, 2004.

Kotsiubynska, Mykhailyna. "Pam'iatka Ednannia Dvokh Kul'tur: Arkhiv Ziny Genyk-Berezovskoyi." Slovo i Chas: Naukovo-Teoretychnyi Zhurnal, no. 6 (June 2006), 82-86.

Kotsiubynska, Mykhailyna. "Genyk-Berezvoska Zina." In Entsyclopedia Suchasnoyi Ukrainy. 2007. Accessed September 30, 2017. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=25560.

Lavrinenko, Oleksandra. "Mykhailyna Kotsiubynska: "Lehshe zhytty todi, koly znayesh, shcho ye-taky u sviti shchos spravzhnye." Gazeta Den' (Kyiv), August 23, 2000. https://day.kyiv.ua/uk/article/osobistist/mihaylina-kocyubinska-legshe-zhiti-todi-koli-znaiesh-shcho-ie-taki-u-sviti-shchos.

Ovsiyenko, Vasylʹ. Svitlo ljudej: Spohady-Narysy pro Vasylia Stusa, Yuriya Lytvyna, Oksany Meshko. Kyïv: Biblioteka Zhurnalu YRP "Respublika": Seriya: Politychni Portrety, No 4, 1996.

Ovsiyenko, Vasyl. "Death of Vasyl Stus." The Kharkiv Human Rights Group. Last modified September 2, 2015. http://khpg.org/en/index.php?id=1441192456.

Popova, Maria and Vincent Post. “What is lustration and is it a good idea for Ukraine to adopt it?” Monkey Cage, April 9, 2014. URL accessed September 7, 2018: https://www.washingtonpost.com/news/monkey-cage/wp/2014/04/09/what-is-lustration-and-is-it-a-good-idea-for-ukraine-to-adopt-it/?utm_term=.d333268ec9f0. 

Rapp, Iryna, and Vasyl Ovsiyenko. "Померла Михайлина Коцюбинська – Українська Гельсінська спілка з прав людини." Українська Гельсінська спілка з прав людини. Last modified January 8, 2011. https://helsinki.org.ua/articles/pomerla-myhajlyna-kotsyubynska/.

Stus, Vasylʹ, and Mykhailyna Kotsiubynsʹka. Lysty do druziv ta znaiomykh. Lʹviv: Vydavnycha spilka "Prosvita", 1997.

Struk, Danylo H. "The Summing-up of Silence: The Poetry of Ihor Kalynets." Slavic Review 38, no. 01 (1979), 17-29. doi:10.2307/2497224.

Siundukov, Ihor. "The “Sixtiers.” Looking into The Past and Future: Mykhailo Kotsiubynsky, Pavlo Tychyna, Vasyl Stus, and Borys Antonenko-Davydovych in the life of Mykhailyna Kotsiubynska,” Den’, Issue: №7, (2005). https://day.kyiv.ua/en/article/personality/sixtiers-looking-past-and-future.

TROMLY, BENJAMIN. "An Unlikely National Revival: Soviet Higher Learning and the Ukrainian “Sixtiers,” 1953-65." The Russian Review 68, no. 4 (2009), 607-622. doi:10.1111/j.1467-9434.2009.00541.x.

Yekelchyk, Serhy. "The early 1960s as a cultural space: a microhistory of Ukraine's generation of cultural rebels." Nationalities Papers 43, no. 1 (2014), 45-62. doi:10.1080/00905992.2014.954103.

Єзерська, Ірина , interview by Кулик, Орися Марія, March 24, 2017. COURAGE Registry Oral History Collection

Зброжко, Оля , interview by Кулик, Орися Марія, March 24, 2017. COURAGE Registry Oral History Collection