Василь Седляр – український живописець і графік, страчений під час сталінських чисток у 1937 році разом зі своїм наставником Миколою Бойчуком та колегою Іваном Падалкою. Навчався у Київській художній школі, під керівництвом Бойчука в Українській державній академії мистецтв, зосередився на стінному розписі, книжкових ілюстраціях, арт-упаковках та кераміці. У 1924 році разом з Оксаною Павленко та іншими, Седляр створив стінні розписи у Київському інституті пластичних мистецтв, які були знищені в 1934 році після розпуску закладу. Також були знищені фрески, створені Бойчуком і Падалкою у Харківському українському драматичному театрі імені Червонозаводського.

Роботи Седляра часто були виконані в стилі бойчукістів, запозичені безпосередньо з візантійських релігійних образів – ікон і, зокрема, настінного розпису. Вони також представляли сучасну світську тематику. Його ілюстрації у виданні «Кобзаря» Тараса Шевченка 1931 року, який є частиною колекції Українського музею-архіву, були створені в цьому ключі. На Седляра, як і на багато митців того часу, почали чинити дедалі більший тиск заради того, аби використовувати в творчості елементи соціалістичного реалізму, хоча використання цих мотивів не гарантувало їм захисту від переслідувань за часів сталінського терору. В. Седляр був заарештований в листопаді 1936 року, його звинуватили у терористичній діяльності. Страчений у той самий день, як і його наставник Бойчук, його друг Падалка. Опісля, більшість робіт Седляра було знищено, заборонено користуватись виданнями «Кобзаря» 1931 і 1933 років, а їх існуючі копії – конфісковані та знищені. Перше видання було видане накладом 5-ть тисяч примірників, а друге – 10-ть тисяч. Тому декілька копії збереглись у нечисельних приватних колекціях, одна з копій Кбзара надає колекції у Клівленді, штат Огайо, великої значимості.