COURAGE

Підключення Колекцій

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» знаходиться у Львові, у будинку-в’язниці, де в давнину діяли каральні органи трьох окупаційних влад: польської, радянської та нацистської. Обласна державна служба безпеки (СБУ) використовувала в’язницю до 1996 року. Після того, як місцеві активісти довідались про намір забудувати в’язничне подвір’я, то вирішили перетворити тюрму на меморіал пам’яті тисячам знищених в’язнів, розстріляних органами НКВС в 1941 р., коли Червона армія відступала перед нацистами, а також всім іншим ув’язненим, які тут перебували за різних окупаційних режимів. Це перший в Україні унікальний музей-меморіал.

Будинок тюрми був зведений для австро-угорського жандармерії у 1889-1890 рр. На основі неоренесансного проекту архітектора Йозефа Каєтана Яновського. За польського панування у 1918-1920 роках будівля використовувалася як в’язниця, зокрема як місце для затриманих членів антиурядових та антидержавних організацій, переважно Організації українських націоналістів (ОУН) або Комуністичної партії Західної України. Неофіційно, в’язницю наповнювали політв’язні. У 1935 році будинок був переданий відділу польської поліції, що займалася допитами, а його приміщення використовувались як одиночні камери. У 1939-1941 рр., після захоплення та окупації східної Галичини, Радянська влада вживала будівлю як тюрму, здатну помістити до 1500 в’язнів. У сусідньому будинку розташовувалися кабінети місцевої НКВС. У 1941-1944 рр. Гестапо використовувало будинок як в’язницю та як місце для проведення допитів, а також штаб-квартиру айнзатцгрупи. За їхнього керівництва, внутрішній дворик був закладений єврейськими надгробками з сусідніх єврейських цвинтарів. Протягом тривалого часу був тут ув’язнений польський академік Казимир Бартель. З 1944 року і до розпаду Радянського Союзу в 1991 році будівлю використовували різні інстанції радянських державних служб безпеки (НКДВ, МГБ, КДБ). Після здобуття незалежності України будівля деякий час використовувалась місцевими організаціями-наступницями. У 2009 році громадські активісти та неурядові організації змогли успішно перетворити будинок на музей-меморіал.

Заснована у 1942 році, Північно-Східна Міжмузейна Рада Огайо об’єднує понад 140 членів інституту в Каягога (Cuyahoga) та в шістьох сусідніх округах. Члени колективу є різними: від великих, всесвітньо відомих музеїв у великих міських центрах до метрополітенів, природоохоронних об'єктів і невеликих краєзнавчих музеїв, розташованих по частинах Західного Заповідника.

The Peace Institute – Institute for Contemporary Social and Political Studies – is a private, independent, non-profit research institution founded in 1991 by individuals who believed in peaceful conflict resolution, equality and respect for human rights standards. The Institute uses scientific research and advocacy activities aimed at creating and an preserving open society capable of critical thought and based on the principles of equality, responsibility, solidarity, human rights and the rule of law.

The Institute develops interdisciplinary research, educational and awareness-raising activities in the areas of social science, humanities, anthropology and law, in five thematic fields: human rights and minorities, politics, media, gender and cultural policies. It acts as an ally of vulnerable groups and acts against discrimination in partnership with them. It is a visible research and civil society stakeholder in Slovenia, the region and on the international level and a leading resource in the fields of its operation. It acts in partnership with other similar stakeholders (institutes, universities, non-governmental organisations) as well as with residents on the local, regional and international level.

(Source: http://www.mirovni-institut.si/o-mirovnem-institutu/)

Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) був одним із міністерств уряду СРСР, відповідальним за безпеку і дотримання закону. Створений в 1917 році, НКВС неодноразово проходив реорганізацію, у ньому вводилися зміни в комплектації. Часом підпорядковувався спецслужбам, зовнішній розвідці, міліції, прикордонній службі та пенітенціарній системі. Інколи, повноваження міністерства розподілялися між двома органами: один з них займався держбезпекою, а інший – охороною за збереженням законів. Ці зміни були обумовлені політичними, а не адміністративними причинами. НКВД як інструмент терору відноситься до певного часу в історії установи, коли апарат державної безпеки знаходився під його юрисдикцією – від  липня 1934 року до квітня 1943 року, за винятком періоду лютий-липень 1941 року.

The Reformed Congregation at Cluj–Dâmbul Rotund is quite young. Its roots are in the Reformed Congregation at Cluj–Hidelve, from which it emerged to become independent on 1 January 1960, being the seventh congregation in Cluj. Its creation and self-empowerment may be traced back to earlier times. According to the record there were church services, Bible classes and Psalmist Garden meetings at changing locations here already in the 1930s. In addition to the sermon there was also teaching on the territory served by the congregation, which was hindered by nationalisation of the premises used in 1948. The question of actual self-empowerment took priority in 1958. In the presbytery they counted on the fact that, in addition to the separated congregation of the Iris district with 2,155 souls, if Dâmbul Rotund and Cordoș with 2,269 souls separated as well, the Hidelve church part would still be left with 3,981 souls. In November 1959 the dean's office of the diocese from Cluj in the rescript under no. 551/1959 approved the creation of the Reformed Congregation at Cluj–Dâmbul Rotund with posts of pastor, cantor and beadle. According to the justification, the congregation made up of 959 families in Dâmbul Rotund had had a prayer room since 1931, in various rented buildings according to the possibilities, and since 1 June 1959 their own church site in a 10 x 5m space equipped with electric lighting and electric convector heaters. Its constitution as an independent parish was also prescribed by the ecclesiastical laws. The newly created congregation chose its caretaker, main caretaker and presbytery. For two years, between 1960 and 1962, the assistant pastor of the congregation was Tibor Kozma, and then Dezső Molnár was invited to be the first pastor of the congregation. He served until 1968. In 1969 the congregation invited Dr. János Dobri to take over the vacant pastoral post, and he served there until his retirement in 1985. The congregation was led for the longest period by András Dobri, who served between 1986 and 2017. Currently Csaba Fazakas is pastor of the congregation of Dâmbul Rotund. The Reformed congregation has independently managed the complete order of business of the parish of Dâmbul Rotund since 1960 and thus its archive covers its entire history as an independent congregation. Documents prior to self-empowerment are to be found inventoried in the parish of Cluj–Hidelve, in annual breakdown.