COURAGE

Підключення Колекцій

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» знаходиться у Львові, у будинку-в’язниці, де в давнину діяли каральні органи трьох окупаційних влад: польської, радянської та нацистської. Обласна державна служба безпеки (СБУ) використовувала в’язницю до 1996 року. Після того, як місцеві активісти довідались про намір забудувати в’язничне подвір’я, то вирішили перетворити тюрму на меморіал пам’яті тисячам знищених в’язнів, розстріляних органами НКВС в 1941 р., коли Червона армія відступала перед нацистами, а також всім іншим ув’язненим, які тут перебували за різних окупаційних режимів. Це перший в Україні унікальний музей-меморіал.

Будинок тюрми був зведений для австро-угорського жандармерії у 1889-1890 рр. На основі неоренесансного проекту архітектора Йозефа Каєтана Яновського. За польського панування у 1918-1920 роках будівля використовувалася як в’язниця, зокрема як місце для затриманих членів антиурядових та антидержавних організацій, переважно Організації українських націоналістів (ОУН) або Комуністичної партії Західної України. Неофіційно, в’язницю наповнювали політв’язні. У 1935 році будинок був переданий відділу польської поліції, що займалася допитами, а його приміщення використовувались як одиночні камери. У 1939-1941 рр., після захоплення та окупації східної Галичини, Радянська влада вживала будівлю як тюрму, здатну помістити до 1500 в’язнів. У сусідньому будинку розташовувалися кабінети місцевої НКВС. У 1941-1944 рр. Гестапо використовувало будинок як в’язницю та як місце для проведення допитів, а також штаб-квартиру айнзатцгрупи. За їхнього керівництва, внутрішній дворик був закладений єврейськими надгробками з сусідніх єврейських цвинтарів. Протягом тривалого часу був тут ув’язнений польський академік Казимир Бартель. З 1944 року і до розпаду Радянського Союзу в 1991 році будівлю використовували різні інстанції радянських державних служб безпеки (НКДВ, МГБ, КДБ). Після здобуття незалежності України будівля деякий час використовувалась місцевими організаціями-наступницями. У 2009 році громадські активісти та неурядові організації змогли успішно перетворити будинок на музей-меморіал.

Заснована у 1942 році, Північно-Східна Міжмузейна Рада Огайо об’єднує понад 140 членів інституту в Каягога (Cuyahoga) та в шістьох сусідніх округах. Члени колективу є різними: від великих, всесвітньо відомих музеїв у великих міських центрах до метрополітенів, природоохоронних об'єктів і невеликих краєзнавчих музеїв, розташованих по частинах Західного Заповідника.

The 1956 Research Institute was established at the initiative of twenty intellectuals from both Hungary and abroad on 17 June 1989, one day after Imre Nagy and his fellow martyrs of the 1956 Revolution were solemnly reburied. The mission of the new institute was to research and document the history of the Hungarian Revolution of 1956.

With regards to its antecedents, two organizations merit mention: the Imre Nagy Institute in Brussels, which was created soon after the revolution, and the Oral History Archives, which was founded in 1985 with the support of the Soros Foundation Hungary and which collects oral history historical sources of the twentieth century. The interview collection of the Oral History Archives remains the scientific and documentary basis of the Institute.

The 1956 Research Institute started its operations legally as a private foundation with public interest in 1991. In 1995, this was changed by a government decree and the Institute acquire the favored legal status of a public foundation. Since 1992, the Institute has published yearbooks and a number of books and films, CD-ROMs, and online contents on its homepage (www.rev.hu). Its research staff has been actively taking part in scientific events in Hungary and abroad by organizing workshops and conferences regularly on its own.