Дмитро Стус – син дисидента-поета Василя Стуса, якого «драконівська система» засудила до виправних робіт та заслання, через що він, у значній мірі, був відсутній у житті свого сина, за винятком спілкування через листування. Дмитро захистив кандидатську дисертацію з філології в Київському університеті ім. Т. Шевченка, написав монографію про свого батька та продовжив успішну письменницьку кар’єру. Разом зі своєю матір’ю Валентиною Попелюх, Стус у 1991 році подарував основну частину творінь свого батька Інститутові літератури ім. Шевченка НАНУ, завдяки чому з’явилася можливість опублікувати багато невідомих та маловідомих віршів, листів, перекладів та прози.