Василь Симоненко народився 1935 році в с. Бієвці неподалік Полтави (Україна). Поет, член спілки письменників України та відомий учасник руху шістдесятників наприкінці 1950-х та 1960-х років. Симоненко вважається одним з найважливіших українських літературних діячів початку 1960-х років. У 1952-1957 роках Симоненко вивчав журналістику у Києві, згодом вступив до Київського клубу творчої молоді, що був заснований у 1959 році художницею Алою Горською та іншими. Як літературний критик, редактор та автор анонімних фейлетонів, він кілька років працював над виданням Клубу творчої молоді – журналом «Сучасник». У 1962 році Симоненко опублікував свою першу і єдину колекцію віршів у 1962 році під назвою «Тиша і грім». Якісна поезія авторства В. Симоненка демонструвала його літературні таланти та виділяла його серед однолітків. Він був політично активним на початку 1960-х, разом з Аллою Горською та Лесем Танюком відшуковував могили жертв НКВС неподалік Києва. Після встановлення однієї із братських могил біля Биківні трійка «дослідників» написала до Київської міської ради лист – «Меморандум № 2», у якому інформувала про «знахідку». Як наслідок, незабаром міліція сильно побила Симоненка, що й посилило його хворобу нирок і призвело до передчасної смерті в 1963 році.