Г. М. Бурлака захистила кандидатську дисертацію в Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України (НАНУ), де зараз працює старшим науковим співробітником та очолює відділ рукописних фондів та текстології. У 1981 році, Бурлака розпочала навчання в Інституті літератури, згодом працювала там на різноманітних посадах. Її керівник, Микола Сиваченко, довгі роки був членом НАНУ та відомим спеціалістом з текстових досліджень після Другої світової війни. Бурлаку попросили висловитись про три колекції архіву Інституту літератури – Василя Стуса, Зіни Геник-Березовської та Михайлини Хомівни Коцюбинської. Це зробили не тільки тому, що вона очолювала відділ, але й через те, що вона особисто знала цих осіб, і могла внести цінні уточнення щодо походження даних збірок, їх вдосконалення і, таким чином, збагатити розуміння явища культурної опозиції у радянській Україні у період посилення репресій у 1960-х і 1970-х роках.