«Пилярі» Олександра Богомазова є триптихом картин над якими художник працював протягом 1926-1929 рр, але не завершив до своєї смерті в 1930-ому році. Як пише Олена Кашуба-Вольвач, найвідоміша з усіх трьох картин «Правка пил» знаходиться в Національному музеї українського мистецтва в м.Києві, так як друга картина з циклу «Праця пилярів», яка не експонується публічно через значні пошкодження фарби. Третя частина «Накат стовбура» залишилася незавершеною, хоча Богомазов залишив ряд олівцевих малюнків і композиційних ескізів, які вказують, як проект в цілому мав виглядати після закінчення.

О. Богомазов працював над цими картинами з 1926 по 1929 рр., коли «політичні міркування стали головними критеріями для оцінки мистецтва  не лише в Україні, а й по всій території СРСР,» на думці Кашуби-Вольвач.  Враховуючи цей загальний контекст, особливо цікаво, що Богомазов вирішив саме в цей момент повернутися до живопису. Після довготривалої творчої паузи, яка розпочалася у період після Жовтневої революції та громадянської війни і частково була пов'язана з його безперервною боротьбою з туберкульозом. Богомазов в цей період викладав в Київському Художньому інституті і також досліджував основи живопису. Ці зусилля поєдналися, відтак Богомазов розробив навчально-методичний посібник, де описав нові теорії про фундаментальні елементи мистецтва. Бажання перевірити свою теорію викладання його надихнуло ще раз взяти пензель.

До 1934 р. соцреалізм не став офіційною естетичною догмою, але на прикладі О.Богомазова можна краще зрозуміти, що його тематика і стиль, був негативно сприйнятий радянськими цензорами. Його триптих зображає працю в сільській місцевості, однак не видно на ньому ані селян, ні міських робітників. Хоча його “Пилярі” сумлінні і працелюбні, вони «працюють у незмінному тандемі ритму протягом багатьох століть,» як пише Симон Гюит. Ця робота стала проти течії радянської естетики, яка висвітлювала життєрадісних селян, завзятих працівників заводу, електрифікації та індустріалізації. Тихий підривний характер цієї роботи посилюється її «абразивною кольоровою схемою». Футуризм і авангард «процвітав на яскравих палітрах», але «помаранчево-рожеві контрасти», які застосовував Богомазов, створили з нього новатора кольору.