Український музей-архів в Клівленді, штат Огайо, має у своєму розпорядженні нашивку остарбайтера, яка належала Івану Шуляку, що мешкав у будинку, де зараз знаходиться музей. Цей елемент є частиною великої колекції, привезеної до Клівленду з таборів депортованих осіб у Німеччині. Матеріали включають не лише особисті речі, такі як нашивка «OST», робочі документи, кореспонденцію, журнали та інші публікації, а й досі невідомі спогади, що описують маловідомий фрагмент європейської історії – досвід українських біженців під час та після Другої світової війни.

Шуляк був старожилом Українського музею-архіву, який мешкав у вільній кімнаті на другому поверсі музею. Він сідав на ганку і читав, а взимку відкидав сніг, навесні і влітку косив траву, щоб довести що про УМА дбають, адже він містить приголомшливу колекцію пам'яток, документів, книг і артефактів. Шуляк народився в 1911 році в сім'ї селян. Він жив в часи колективізації, голоду, а також зазнав жорстоких арештів і допитів, адже був названий «класовим ворогом». Він отримав шрами, а один чекіст проламав йому револьвером череп, позбавивши його слуху у правому вусі. Як тільки терор вщух, Івана звільнили і він зміг працювати на залізниці. Після вторгнення нацистів до СРСР в 1941 році, Шуляк разом з 2 мільйонами інших українців був вивезений на роботу для підняття німецької економіки. Досвід Шуляка є важливим, оскільки він пояснює, чому громади діаспори часто були так радикально налаштовані до всього радянського, і стає зрозумілим, чому вони витрачали стільки енергії та зусиль на документування та збереження своєї спадщини.

Синя і біла нашивка «OST», що класифікує Шуляка як примусового робітника, тепер є частиною постійної колекції УМА. Він переїхав до США без громадянства, однак ніколи не став американським громадянином, не був він і громадянином України. За сприяння української громади в Клівленді, яка від його імені лобіювала справу про його громадянство, владося прискорити цей процес, у віці 95 років він став українським громадянином і нарешті, отримав свій дім.