Євген Сверстюк – есеїст, історик літератури, письменник, філософ, психолог і президент Українського ПЕН-клубу. Він був одним з найактивніших членів Клубу Творчої Молоді в Україні (заснований у 1960 році) разом з багатьма іншими відомими шістдесятниками такими як Алла Горська, Іван Світличний, Іван Дзюба, Василь Стус, Людмила Семикіна та Галина Севрук.
В 1965 році захистив дипломну роботу в Інституті психології в Києві та Одеському університеті, де отримав ступінь кандидата наук. Опісля Сверстюк працював викладачем у Тернопільській області та Полтавському педагогічному інституті, публікуючи у той час статті та рецензії в радянських літературних періодичних виданнях. Через критику русифікації та інших несправедливих дій, Сверстюк був занесений владою до чорного списку і звільнений у 1965 році з роботи в Київському педагогічному інституті. Незважаючи на це, Сверстюк був письменником який плідно працював, його тексти публікували у самвидаві та емігрантські періодичні видання. Сверстюк був автором одного з найпопулярніших і основних самвидавських текстів, написаних для закордону: «З приводу процесу над Погружальським». Разом з Аллою Горською, Ліною Костенко, Іваном Дзюбою та Віктором Некрасовим написав відкритий лист з критикою цькування режимом журналіста В’ячеслава Чорновола. Сверстюк також підписав «лист 139», надісланий Генеральному секретарю Леоніду Брежнєву в квітні 1968 року, як вияв протесту проти судових засідань над молодиими українськими художниками.
Євген Сверстюк був звільнений з роботи в Українському ботанічному журналі в грудні 1970 року за промову на похороні Алли Горської. Як і багато його друзів і колег, Сверстюка заарештували під час спецоперації, проведеної в середині січня 1972 року. Засуджений київським судом на сім років каторги в таборі Пермь-36 і на п'ять років заслання в Бурятській АССР, що в Сибіру. Після звільнення у 1983 році, він повернувся до Києва, де влаштувався на роботу столярем, проте невдовзі втратив цю роботу після поїздки до Москви, де зустрічався з іншими дисидентами в посольстві США. Євген Сверстюк був правозахисником до останніх днів свого життя, приєднавшись до дисидентів та демонстрантів на протестах Євромайдану, які спалахнули взимку 2013-2014 років. Це було за кілька місяців до його смерті в грудні 2014 року.