Український філолог Костянтин Геник-Березовський народився поблизу Івано-Франківська в 1919 році. У 1938 році подався на студії до Ягеллонського університету в Кракові, але незабаром після початку Другої світової війни переїхав до Праги, де став членом антифашистського руху. В 1942 році заарештований гестапо, він провів решту війни в концентраційному таборі Флоссенбюрг. Після війни вивчав медицину (1946-1949) і філософію (1949-1953) в Карловому університеті в Празі, де отримав ступінь доктора. З 1953-1979 роках викладав українську мову на слов'янському факультеті. Ця установа стала однією з найбільших центрів українства у Празі після Другої світової війни. Кость Геник-Березовський також викладав українську мову та літературу в новостворених українських школах у Прешові та Бардієві. Геник-Березовський писав та редагував українські підручники для громади, а також був співавтором українсько-чеського та чесько-українського словників.
Будинок Костя і Зіни Геник-Березовських став неофіційним центром життя української громади в Празі. Це було затишне місце, де можна було заглянути в минуле, як зауважила Михайлина Хомівна Коцюбинська, що відповідала за перевезення їхнього особистого архіву до Києва в 2003 році. Навіть той, хто не цікавився Україною чи українською літературою, однак проїжджав через Прагу мав можливість відвідати їхній будинок і ознайомитись з великою бібліотекою та архівом, які заповнили дві кімнати. Люди приїжджали туди, щоб спілкуватися, обговорювати важливі насущні питання, отримувати допомогу і навіть співати, адже Кость знав багато народних пісень і любив їх виконувати. Будинок подружжя Геник-Березовських був громадським центром у прямому сенсі цього слова, об'єднуючи дві культури і два світи в одне ціле.