Четвертий том поезії Василя Стуса був написаний в особливо складних та незвичайних обставинах: за час дев’ятимісячного періоду в 1972 році, коли його проводили в одиночну камеру ще до початку його судового розгляду. Написані олівцем (поетові було заборонено користуватися ручкою) вірші знаходились в одному записнику, який він вів з січня по вересень. Незважаючи на суворі умови утримання та майже повну ізоляцію, сам Стус та літературознавці окреслюють цей період як «творчий вибух», адже тоді було написано приблизно 200 віршів та зроблено 100 перекладів. У цьому записнику зафіксовані не лише умови, в яких писалися ці вірші, але й надзвичайні таланти Стуса як поета, а також стійкість його характеру.