COURAGE

Підключення Колекцій

by Barbara Hegedüs

Панк

Поняття “панк” стосується і музичного жанру, і субкультурного (відмінного від мажоритарної культури) руху. Панк з’явився у Лондоні та Нью-Йорку в 1975-76 роках, коли виник британський гурт “Sex Pistols”, американський гурт “Ramones” і розпочала свою кар’єру Паті Сміт, “богиня панку”, яка істотно вплинула на ситуацію в Центральній Європі. Панк-музика і пов’язаний з нею спосіб життя набули популярності переважно серед незадоволеної молоді, засмученої економічною кризою і безробіттям: вони поводилися наперекір усталеним соціальним, культурним і музичним нормам. Цей рух відкидав поп-культуру, консерватизм, хіпізм і проголошував анархічний суспільний лад. Серед типових ознак панку були: злісна поведінка, бунтарські задуми, підривні настрої й провокативний одяг. Для музики панків характерні прості структурні форми та агресивна поведінка на сцені.

Панки у соціалістичних державах

Попри запобіжні заходи, рух проник у країни Східної та Центральної Європи наприкінці 70-х – на початку 80-х років. Покоління панків виростало в соціалістичній політичній системі і тому прийняло її структуру як належне. Водночас, коли питання стосувались минулого, батьки вперто мовчали, що викликало у панків ще більшу цікавість. Панк-молодь хотіла кинути виклик чинному порядку: вони послаблювали аполітичне ставлення старшого покоління, знижували рівень громадянської покірності та держконтролю, шукали можливостей для іншого життя. Провокативна одежа панків, яка демонструвала їхню відвертість і принциповість, відповідала західним традиціям: вони носили порваний одяг, масивні черевики і шкіряні куртки. Типовою зачіскою був ірокез, а як прикрасу використовували булавки.

З самого початку влада вбачала у цьому явищі загрозу “західного хуліганства” і пробувала його по-різному контролювати: вона намагалася неславити музичні гурти і їх прихильників у медіа-просторі, поліція проводила владні демонстрації, державна служба безпеки стежила за концертами. До гуртів і їх оточення підсилали інформаторів. Якщо поліція вважала за необхідне, то вона зупиняла концерти, арештовувала глядачів або членів гуртів, а в складних випадках навіть передавала справу до суду, через що музиканти потрапляли до в’язниць. Провокативний одяг молоді ставив під загрозу їхню майбутню освіту і навіть роботу; вони знаходились під постійним наглядом на вулицях чи в школах; на кожному кроці їх змушували пред’являти документи на підтвердження їхньої особистості.

Гурти

Дарма що політичну ситуацію 80-х років у Центральній та Східній Європі можна описати як загальне пом’якшення, через свою бунтівну поведінку, панк-групи постійно зазнавали протидії. В Польщі перші музичні групи утворилися в 1978 році: “The Boors”, “Kryzys”, “Tilt”, “Deadlock” (Варшава), “Speedboats” (т.з. Тримісто: Гданськ, Сопот, Гдин), а також “Poerocks” (Вроцлав). Спершу польський панк був тісно пов’язаним з неоавангардистськими творчими об’єднаннями, студентськими клубами та картинними галереями і менше стосувався політики. У Польщі панк-рух став масовим на початку 1980-х років, після запровадження воєнного стану. Посилений контроль з боку влади змусив декількох лідерів руху емігрувати, а гурт “Brygada Kryzys” заборонили через назву. Чехословацька група “FBP” мала декілька назв, щоб заплутати поліцію, яка постійно за ними стежила.

Влада НДР розглядала “питання панків” як таке, що потребує першочергового рішення. У Східній Німеччині таємна поліція періодично обшукувала і допитувала музикантів, до них підсилали інформаторів. “Planlos”, що утворилися в 1980 році, були однією з перших панк-груп НДР. Фронтмен гурту Міхаель Бельке пізніше у декількох інтерв’ю розповідав про постійні утиски з боку поліції. Група “Schleim-Keim” виникла у 1981 році та співпрацювала з іншими музикантами над записом першого в НДР панк-альбому “DDR von unten” в 1983 році. Альбом зміг потрапити у Західну Німеччину, де досягнув деякого успіху, але в НДР його поширювали тільки через копійовані касети. Штазі знала щодо процесів запису музики, але втрутилася лише тоді, коли роботу над альбом було завершено. Двох членів “Schleim-Keim”, Клауса і Дітера Ерліхів, заарештували, а Димитрію Хегеману заборонили покидати територію НДР. Не пощадила влада і гурт “L’Attentat” (заснований у 1983 році). Двох його учасників, соліста Бернта Штраке і бас-гітариста Майка Рейхенбака, притягли до кримінальної відповідальності. Лише після зміни режиму стало відомо, що відповідальним за ув’язнення Рейєнбаха і Штрахе був гітарист гурту Емад Маджит, таємний працівник Міністерства держбезпеки.

У межах Радянського Союзу панк-культура вперше здобула популярність у Латвії. Перший панк-гурт “Akla Zarna” (Сліпа Кишка) виник у 1985 році , а через два роки назву змінили на “Inokentijs Marpls”. Разом з іншими учасниками панк-руху, цей гурт постійно потерпав від утисків влади: навіть телепрограму про “Inokentijs Marpls” заборонили цензурою у 1989 році.

Перші югославські панк-групи виникли у Словенії (“Pankrti”, 1977) та Хорватії (“Paraf”, 1976). Чехословацький панк започаткувала група “Extempore”. У пісні “Libouchec”, написаній у 1979 році, Міколаш Чадіма промовив слово “фігня” прямо зі сцени, що призвело до агресивної реакції соціалістичної влади. Співака хотіли ув’язнити. Концерт під назвою “Energie G” припинили, а гурт розпався через постійні знущання з боку поліції.

Перша угорська панк-група “Spions”, утворена в 1977 році, провела загалом три концерти в Угорщині, два з яких було припинено, покликаючись на технічні труднощі. Лідер групи Гергелі Молнар, який пізніше емігрував до Канади, перебував під постійним наглядом: наприклад, вчителю англійської наказали перенавантажувати хлопця домашніми завданнями, щоб той не міг брати участі в підривній діяльності.

Музику гурту “Auróra” із Дьйору заборонили через антисистемний зміст пісень, а власне гурт отримав декілька офіційних застережень від влади. Концерти групи “Vágtázó Halottkémek” припиняли не один раз, її учасники перебували під пильним наглядом і на них писали докладні записки.

Мабуть, найбільш горезвісна історія пов’язана з групою CPg (Come on Punk Group) з угорського містечка Сегед, яка від початку свого існування прогнівила владу своїми радикальними антикомуністичними текстами. Під час концерту, коли публіка розірвала на шматки курча, яке використовували як елемент шоу, членів гурту заарештували і засудили до двох років позбавлення волі за провокації. У 1984 році учасників “Közellenség” (Public Enemy) з Веспрему спіткала доля гурту CPg: їх ув’язнили за хуліганство і злочини проти держави.

В Румунії сильний державний контроль завадив з’явитися “згубній” панк-культурі. Декілька гуртів виникли в Крайовій (Craiova), як-от “Terror Art”, “Antipro”, і вони одразу ж потрапили під нагляд таємної поліції. Окремих членів гурту заарештували, а декого катували під час допиту.

У державах соціалістичного режиму панк-музиканти не могли законно випустити звукозапис. Російські гурти “Автоматические удовлетворители” і “Гражданская Оборона”, незважаючи на свою популярність, не могли випустити жодного запису. Їхні домашні записи розповсюджувались як самвидав, подібно як і музика болгарського гурту “Novi Tsvetya”, заснованого в 1979 році.

А втім, більш “тонкі” версії панку влада у кінцевому підсумку легалізувала. Польська група “Tilt”, наприклад, грала на офіційних фестивалях і змогла випустити запис. Група з Угорщини “Bizottság”, до складу якої входили художники, замінила гнів і розчарування панку елементами гумору і гротеску. Музиканти набули такої популярності, що врешті-решт отримали схвалення з боку культурної політики влади, хоча й змушені були піти на компроміс, змінити назву на “A. E. Bizottság” (A. E. тобто Albert Einstein), через небезпечне звернення до Центрального Комітету. До кінця 1980-х років, в час перебудови, проголошеної Михайлом Горбачовим, між владою і діячами культури рідко траплялись непорозуміння. Прикладом такої стриманості може бути успіх радянської групи “Звуки Му”, яка у своїй музиці поєднувала альтернативний рок з пост-панком, і чий альбом у 1989 році випустив Браян Ено, колишній учасник “Roxy Music”.

Панк-сцени

Клуби

Панк-групи періоду соціалізму, насамперед, мали можливість грати в альтернативних клубах. Концерт британського гурту “Raincoats” організували у Варшаві в галереї “Remont” під керівництвом Генрика Гаєвського. Концерт відбувся 1 квітня 1978 і вважався увертюрою до польського панку. “Remont” закрили в 1979 році, а згодом Гаєвський відкрив “Post Remont”, зосередившись на освіті та альтернативних субкультурах, замість виставок. Після того, як Гаєвський емігрував, студентський клуб “Hybrydy” став основним місцем виступів варшавської панк-спільноти.

У Словенії існували три альтернативних клуби, в яких знайшла собі притулок панк-субкультура (їхню історію задокументовано в колекції FV 112/15). В “Disco Študent / Disco FV” (1981-1983), “Šiška Youth Centre” (1983-1984) і “Kersnikova 4” (K4) (1984-) часто звучав важкий метал, хардкор-панк і відбувались DJ-ночі. Крім того, в клубах організовували театральні вистави FV 112/15 і шоу за участю групи “Borghesia” (під керівництвом Невена Корди), яка також вважала свої виступи різновидом панк-театру.

У травні та листопаді 1979 року у Чехословаччині відбувався “Prague Jazz Days”, що став першим фестивалем, на якому дозволялось грати панк-групам. Під впливом фестивалю сформувалось багато нових гуртів. Наприкінці 1080-х років влада почала комплексну атаку: небажані гурти забороняли, вносили до чорного списку, проти панків виступали як поліція, так і засоби масової інформації. Проте рух було не зупинити, оскільки сформувались нові групи, цього разу і за межами столиці (“F. P. B”, “Visaci Zamek”, “Plexis”, “Zóna A stb.”).

Клуб “Fekete Lyuk” (“Чорна Діра”) відкрився у 1988 році і був найбільш значимим альтернативним клубом у Будапешті періоду зміни влади. Навіть у ті часи він був культовим місцем, оскільки його учасники насолоджувалися відносно великою свободою, попри постійну присутність поліції. На сцені “Fekete Lyuk” мирно розмістились різні музичні жанри: панк-сцена перемістилась туди після закриття панк-клубу в Кіспесті. Такі гурти як “Auróra”, “VHK”, “Trottel”, “Hisztéria” і “Bizottság” регулярно виступали в цьому клубі.

Журнали, фанзіни, колекції

Фанзіни – це аматорські видання, які випускають фани літератури, музики чи кіно. Перший панк-фанзін у Польщі під назвою “QQRYQ” опублікував у 1985 році Пьотр Вербицький. Його перше і друге видання не мали успіху, однак третє вже налічувало 50 примірників і привернуло велику кількість співробітників, кореспондентів, дистриб’юторів й читачів. Згодом “QQRYQ”, разом із “Antena Krzyku” із Вроцлава, став одним із найвпливовіших хардкор панк-журналів у Польщі. Вербицький також заснував величезну приватну колекцію, яка містила статті, касети і фанзіни 1980-х років.

Художній альбом “Polski punk” 1978-1982 років містить фотографії, фанзіни, флаєри і деякі заміти про корифеїв першої хвилі польського панку. “Polish punk”, опублікований фотографом Анною Дабровською-Ліон у 1999 році, миттєво розпродався. Дамбровська-Ліон планує опублікувати друге видання у 2018 році.

Substitut в Берліні – це найбільший архів панк-субкультури, заснований Міхаелем Бельке, членом гурту “Planlos”. У ньому розміщені пісні, плакати, флаєри, колекції текстів до пісень, типовий панк-одяг і малюнки.

Колекція постерів Тамаша Шеньнея має матеріали про альтернативне життя в Угорщині у 1980-ті роки, зокрема про нову хвилю і панк-рухи.

Інформацію про життя панків тієї епохи можна знайти також у колекціях Ференца Калманди та історика Габора Кланичая.

Фотоколекція “Fortepan” містить фотографії ХХ-го століття і відіграє велике значення, оскільки надає вільний доступ до фотографій. “Fortepan” має чимало фотографій з повсякденного життя учасників панк та андеграунд рухів.

Виставки

Журналіст і фотограф Анна Дабровська-Ліон була однією з найважливіших постатей панк-кіл у Варшаві. Хоча, за її словами, вона ніколи не знаходилась під наглядом і не піддавалась цензурі, все ж емігрувала до Англії в 1986 році. Її портретні фотографії перших хвиль панку були представлені у Варшаві у 1983 році. Об’єктив фотографа фокусувався на обличчі людей, експресії внутрішніх емоцій і атмосфери, а не на зовнішніх особливостях згаданих рухів.

Виставкою “Fuck 89” у ADA, альтернативний культурний центр представив анархо-панк рух у Варшаві в роки перехідного періоду.  На виставці презентували фотографії, листівки, брошури і фанзіни під супровід концертів, бесід, семінарів та фільмів.

Виставка “Warsaw Punk Pact” відбулася в Лейпцігу в 2017 році з нагоди святкування 40-річчя панку в Східній та Південно-Східній Європі. Виставка завершилася бесідами, презентаціями і показом фільмів.

Виставка “ostPUNK! – too much future” відбулася 2005 року в Берліні, а пізніше її представили у Дрездені та Галле. Міхаелем Бельке і Генріком Геріке і колишній соліст гурту “Leistungsgleichen” написали сценарій фільму “ostPUNK!”. У 2007 році, в умовах співпраці з Карстеном Фієбелером, з такою ж назвою вийшов документальний фільм, де шість колишніх панків оповідають історії свого життя.

У березні 2018 року в місці Рієка організували виставку про хорватську панк-групу “Paraf”. Журналіст Велілд Декич зібрав декілька фотографій, обкладинок альбомів та інших згадок про групу. Графіті, намальоване учасниками групи у 1997 році на сходовій клітці, отримало статус пам’ятки культури та державний захист.

Панки живі!

До кінця 80-х років розбурхана ворожнеча заспокоїлася і панк-субкультура втратила своє значення. А втім, рух продовжує існувати в Центральній та Східній Європі, радше як музичний, а не політичний напрям, де панк поєднується з іншими жанрами (рок, метал, хардкор, реп).

Вправи: COURAGE та кінофестиваль

Перегляньте першу колекцію плакатів Тамаша Шеньнея!

Хто така Анна Франк і що символізує гасло “немає майбутнього” (‘No future’)?

Подивіться фільм “Bp underground” до 11 хвилини і дайте відповідь на запитання!

1. Як влада ставилася до панк-середовища 1980-х років і як панки ставилися до влади?

2. Що ви можете дізнатися про відносини між панками і скинхедами?

3. Як можна описати зовнішній вигляд панк-груп?

4. Ким був Петер Ердьош, згаданий у пісні “CPg” ?

5. Яке непорозуміння було пов’язане зі скороченням “CPg”? Через що це сталося?

У якій тимчасовій групі три учасники “Bizottság” грали разом? знайдіть відповідь у базі даних COURAGE

Підготуйте презентацію про “Fekete Lyuk”! Подивіться уривок з фільму “Bp Underground” (з восьмої хвилини).

Що означала непокора через музику в Румунії, в одній із найбільш репресивних систем соціалістичного блоку? Знайдіть твір Андрея Партоса у базі даних COURAGE!

Так чи ні? Знайдіть відповіді в базі даних COURAGE! Якщо відповідь неправильна, знайдіть правильну.

Виставка “Infernal golden” запозичила свою назву з пісні групи ETA.

Історик Габор Кланичай, який був однією з основних осіб в опозиції, підкреслив у газеті, що найкращі миті нової хвилі в Угорщині не були задокументованими, тому, як це не парадоксально, більш докладну документацію надали спостереження поліції та спецслужб.

Музика Underground недостатньо представлена в угорському рок-музеї.

Символ анархії можна побачити на флаєрі гурту “Kryzys Romansu”.

Короткометражний фільм “Із Африки” (I Could live in Africa) – це фільм про панк-групу Izrael.

На початку заняття:

Послухайте пісню в стилі панк, написану незнайомою вам мовою. (наприклад UMCA у виконанні “CPg”, концертний запис “VHK”, Kinderkrieg у виконанні “L’Attentand”, J. M. K. E. – Tere Perestroika). Що ця пісня може сказати про стан душі авторів?

Які ще знаєте субкультури окрім панку ви знаєте?

Дізнайтеся точне значення слова “анархія”. Підготуйте про це презентацію!

Як ви думаєте, проти чого ви могли б бунтувати сьогодні? Напишіть про це текст до пісні у “панк-настрої”! Якщо вмієте грати на музичному інструменті, напишіть також і музику!

Подивіться весь фільм “Bp Underground”! Яким чином панк пов’язаний зі стилем хардкор? Дізнайтесь про це і підготуйте презентацію Powerpoint!

Прогляньте на фотографії панків у “Fortepan”, зроблені Тамасом Урбаном. Видайте себе за людей на фотографіях! Двоє людей можуть до них приєднатися в ролях працівника поліції та перехожого(наприклад, людини в машині)!