COURAGE

Підключення Колекцій

by Barbara Hegedüs

Право на збори і захист навколишнього середовища за режиму соціалізму

До зміни режиму, соціалістичні країни, керовані однією партією, дозволяли збори тільки з метою поширення офіційної ідеології, у визначених місцях, і тільки якщо захід був організований державою. Всі, хто не дотримувався правил, розглядались як вороги. Державна служба безпеки мала за мету придушити волю до протесту і зменшити їх кількість,  масово тренуючи особливі служби, поліцію і армію за темою можливостей і методів контролю натовпу.

Люди виходили на вулиці з різноманітних причин. Захист навколишнього середовища був серед найбільш важливих. Захист навколишнього середовища – це соціальний акт, а також, ідеологія і рух, направлений на перешкоджання, мінімізацію, чи попередження шкоди, яку наносять навколишньому середовищу люди. У всьому світі є декілька організацій, від цивільних установ до політичних інститутів, що поширюють ідею захисту навколишнього середовища. Тим не менш, протягом десятиріч соціалістичного режиму ідеї екології знаходилися у тіні централізованих інтересів економіки, важливо зауважити, що це була поширена радянська тенденція. Починаючи з п’ятидесятих, з’явилось багато фабрик, і навіть цілих міст, під час будівництва яких не враховувався їх вплив на екологію. Пізніше виникла ідея, що немає необхідності окремо приділяти увагу захисту навколишнього середовища, бо працівники сфери економіки автоматично будуть брати його до уваги, керовані внутрішніми моральними принципами.

Не зважаючи на невігласне відношення держави, суспільство мобілізувалось навколо деяких важливих екологічних питань, поширюючи ідеї захисту навколишнього середовища, і спромоглось вирішити декілька проблем у цій сфері. Ці випадки довели, що колективний протест може давати результати навіть за режиму диктатури. Іноді подібні дії виходили за межі вирішення тільки екологічних проблем, і нерідко перетворювались на критику системи у цілому, що почало відбуватись вперше з моменту приходу до влади соціалістичного режиму. У цьому уроці будуть наведені декілька важливих прикладів таких випадків.

Двінська долина

У 1958р. у Латвії 55 науковців і відомих культурних діячів підписали петицію проти будівництва гідроелектростанції у Плавінас. Станцію збирались будувати у Двінській долині, місці з захоплюючими видами, багатому на археологічні і історичні реліквії, і, окрім того, з важливим значенням для національної міфології. Ті, хто підписався під петицією, визнавали важливість будівництва гідроелектростанції, але просили архітекторів окрім економічних інтересів прийняти до уваги екологічні аспекти. Цей рух став першою масовою мобілізацією у Латвії з часів Другої світової війни, але протести поступово затихли, і станцію все ж таки побудували у 1966р. Будівництво не обійшло стороною історичні і природоохоронні зони, і провал петиції став символом загальної неефективності діяльності проти Радянської влади.

Двінська долина знову стала центром уваги у 80х.У 1986-1987рр. радянські чиновники планували побудувати іншу гідроелектростанцію у місті Даугавпілс, але зіткнулись з серйозним протистоянням. Кампанія проти її будівництва стала першим випадком з часів приходу радянського режиму у Латвію, коли мобілізовані сили досягли збереження природного заповідника, на відміну від невдачі у Плавінас. У 1986 році у щотижневику «Література і мистецтво» з’явилася стаття Даініса Іванса і Артурса Сніпса щодо наслідків запланованого будівництва для екології і економіки . Стаття привернула багато уваги і призвела до гарячих дебатів, і, як би не намагалася влада ігнорувати питання, вона вимушена була у кінці кінців зупинити будівництво через масовий тиск (петицію підписали 34 000 людей). Документи, пов’язані з гідроелектростанціями у Плавінасі і Даугавпілсі можна знайти у музеї долини річки Двіни (через придушення протестів радянською владою, збереглось дужа мало документів, пов’язаних із першою станцією).

Фосфоритні шахти

У Естонії кінця 80х також виник активний рух на захист навколишнього середовища, який поклав початок революційним подіям у країні. Радянський Союз планував відкрити фосфоритні шахти у Естонії, тим не менш, видобуток фосфориту погрожував спричинити серйозну екологічну шкоду регіону. У лютому 1987р. Юан Ааре, телевізійний репортер, журналіст і політик, почав масову кампанію  проти відкриття шахт.  Під час трансляції програми Панда, що розглядала питання захисту навколишнього середовища, глядачів закликали у знак протесту відправляти уряду листи. Заклик викликав хвилю масових протестів, і, як наслідок так званої фосфоритної війни, влада була вимушена відмовитись від своїх попередніх планів. Ааре зібрав документи, пов’язані з програмою Панда, і заснував свою власну приватну колекцію.

Гідроелектростанція Габчиково-Надьмарош

У 1977р. Угорщина і Чехословакія підписали угоду щодо будівництва спільної греблі на річці Дунай. Метою було виробництво електроенергії, забезпечення судноплавності, захист течії і регіональний розвиток. Будівництво почалося у 1984р., а документи, пов’язані із планами були закодовані. Рух Дунайське Коло був сформований 1 серпня 1984р., і він чинив стійкий опір будівництву руйнівної греблі. Цей громадський рух був очолений біологом Янусом Варгою, і мав на меті зупинити будівництво гідроелектростанції шляхом публічних протестів, дебатів і поширення матеріалів самвидаву. Учасники стверджували, що гребля спричинить екологічну катастрофу, зруйнує природне середовище у регіоні, і тисячі людей будуть змушені покинути свої домівки. Дунайське Коло вказувало на шкоду, яку спричиняв соціалістичний режим навколишньому середовищу. Але це було лише початком, і згодом рух переріс у широку критику соціалістичної держави: у 1988 р. десятки тисяч людей протестували проти будівництва гідроелектростанції, що було задокументовано нелегальним самвидавним відео журналом Fekete Doboz (Чорна Коробка). Проект призупиняли і відновлювали декілька разів, аж доки не закрили у 1989р. внаслідок масових протестів, а міжнародна угода була розірвана у 1992р. Документи щодо Дунайського Кола були передані у міський архів Будапешта  Джорджем Дроппою, членом Дунайського Кола.

Голос Братислави

Словацькі захисники навколишнього середовища видавали у 1987р. самвидавний Голос Братислави (Bratislava nahlas), і розповідали про екологічні проблеми у столиці. Голос Братислави обговорював екстремально високі рівні забруднення повітря і води, знівечені монументи, і потенціально катастрофічні наслідки будівництва електростанції у Габчиково-Надьмарош. Колекція Словацької асоціації екологів доводить вирішальну роль захисників навколишнього середовища у чехословацькому русі: окрім успішної демонстрації проблем вони своєю волонтерською ініціативою зберегли декілька монументів і старих кладовищ.

Іван Деймал

Іван Деймал був важливою фігурою у чеській опозиції. Він закінчив школу садівництва і вивчав агрикультуру у Празькому університеті. Ставши одним із лідерів і активістів Празької весни і членом Молодіжного революційного руху, він не зміг закінчити навчання і був ув’язнений двічі. Як важливий учасник екологічного руху, він брав участь у заснуванні Товариства захисників навколишнього середовища. Був міністром екології у 1990-91рр. і головою чеського Інституту навколишнього середовища у 1994-1995рр.

Рух Русе

Один з найбільш вражаючих масових протестів на екологічному грунті у Болгарії був спричинений будівництвом на румунській стороні річки Дунай індустріальної хімічної фабрики у 1980р. Фабрика спричинила екологічні проблеми у сусідньому місті Русе, посиливши вплив фабрик, що знаходились в межах міста. Обидва уряди були проінформовані щодо рівнів забруднень, але намагались приховати проблему. 28го вересня 1987р. сотні людей вийшли, щоб підтримати протест проти фабрики біля Русе, що стало першою вуличною демонстрацією у комуністичній Болгарії. До листопада кількість протестуючих збільшилась до декількох тисяч, але державні засоби масової інформації ніяк не висвітлювали тему. Документаліст Юрій Жиров відзняв увесь протест, а у 1988р. вийшов фільм «Подих» режисера Малини Петрової. Одразу ж після прем’єри був заснований Комітет з навколишнього середовища Русе, він став першою інституційною анти-тоталітарною організацією у Болгарії, приклад якої швидко перейняли декілька інших рухів. Незалежне товариство Екогласність, засноване у квітні 1989р., зосередилось на важливих екологічних питаннях, і відігравало важливу роль у політичних змінах. Останні протести екологів у Русе відбулись у 1991р.

Протести у місті Оміс

У квітні 1979р. сформувався опозиційний рух на протистояння планам будівництва фабрики у хорватському місті Оміс. Петиція проти будівництва містила більш ніж 3000 підписів, що призвело до подальших професійних і публічних дебатів. Влітку був проведений референдум, відзначений дуже високою явкою, майже 98,7% голосували проти. Протест був успішним, і влада відмовилася від будівництва фабрики.

Після зміни режиму, екологічний рух у регіоні став міцнішим, а зелені рухи мали і мають широку підтримку і популярність до сьогоднішнього дня.

Вправи:

На початку заняття:

Що ти робиш для збереження навколишнього середовища? Чи вважаєш, що захист навколишнього середовища так само важливий у країнах світу з обмеженими свободами, або за диктаторського режиму (наприклад, сортування сміття, тощо.)?

Які ти бачиш способи бути почутим за диктаторського режиму?

Про які способи протестів, політичних і інших видів зборів ти чув у далекому і недавньому минулому?

Які на сьогодні є види екологічних організацій?

Реєстр COURAGE:

Уважно ознайомся з матеріалами щодо Чорної Коробки. Що ще окрім протестів Дунайського кола вони задокументували? Підготуй презентацію!

Знайди колекції, людей, документи (Златко Елескі, Жінки у суспільстві, і тд.) і спробуй відтворити події! Можеш виконати завдання онлайн (у форматі ppt) чи у групі, на великих плакатах, за допомогою малюнків, фотографій, постерів; можете підготувати плакати з протестами, або написати біографії учасників.

Знайди фото протесту у Габчиково-Надьмарош у архіві Fortepan. Розмісти їх у тому порядку, у якому вважаєш потрібним і розкажи їх історію!

Правда, чи ні? За допомогою реєстру COURAGE визнач чи є інформація правдивою! Виправ неправдиву інформацію!

Поляк Аркадіуш «Вівця» («Owca») Заячковський зробив значний вклад у підготовку виставки архівів «Fuck 89».

Темою виставки Жінки у суспільстві є екологічна катастрофа у Русе і важлива роль жінок у русі на протистояння цій катастрофі.

У Угорщині найбільшу бібліотеку літератури за темою екології, бібліотеку Ассоциації культурних інновацій можна знайти у районі Уйбуда, поряд з театром MU.

Коробки з написами: Протести, демонстрації, мобілізації, що містяться у  Історичних архівах Державної служби безпеки містять документи секретної служби щодо усіх протестів у Будапешті до 1989р.

Німецька група Initiativgruppe Leben була сформована у Лейпцигу у 1987р. на базі вже існуючої Робочої групи з питань навколишнього середовища. Окрім проблем екології вони також займались іншими питаннями, наприклад, громадянських прав і політики.

Ігрові завдання:

• Зший ретро сумку зі старого одягу, який збирався викинути на сміття. Підготуй плакати і банери зі сміття, кришечок, наклейок для уявної демонстрації на захист навколишнього середовища! Важливо нічого не купляти і використовувати тільки сміття, що є в наявності.
• Після ознайомлення з матеріалами реєстру COURAGE, розділіться на невеликі групи. Групи отримують коротку інформацію щодо осіб, подій, груп, музеїв, які брали участь у екологічних рухах (у форматі ppt, поступово переходячи від простої до більш складної інформації). Якщо одна з груп знає відповідь, вони мають написати її на клаптику паперу і показати його вчителю. Якщо відповідь вірна, вони можуть зробити кульку з паперу і кинути її у кошик у центрі кімнати. Якщо папірець потрапить у кошик – група отримає один пункт. Та група, яка отримала більше пунктів, стає переможцем.

Для приміру:

Янош Гурко

1. Виріс у Пестлорінс, був старшим із семи братів і сестер у сім’ї католиків і інтелігентів. Його мати була лікарем, його батько був головним інженером-хіміком на фармацевтичній фабриці у Будапешті.
2. Після навчання у Технічному університеті Будапешту, на  факультеті архітектури,захистив докторську дисертацію за темою Типологія Угорських церков у епоху правління династії Арпад у 1986р.
3. У 1980р. він брав участь у серії незалежних ініціатив у якості автора і поширювача самвидаву , також був делегованим волонтером Дунайського Кола, а також, брав участь у солідарних рухах у Трансільванії.
4. У 1987-88рр. він зіграв ключову роль у зборі документу з 400 сторінок, підготованого десятками волонтерів, а також, брав участь у презентації за темою загрози зникнення мультикультурної архітектурної спадщини Трансільванії.
5. У 1993р. став міністром навколишнього середовища і регіонального розвитку при Анталлі, а згодом – при Борошші.