Місце знаходження

• Kyiv, 4 Hrushevskoho St., 01001, Ukraine
  Показати на карті

Мови

• Англійська
• Білоруська
• Німецька
• Польська
• Російська
• Словацька
• Українська
• Французька
• Чеська

Назва колекції

• Архів Василя Стуса

Походження та культурна діяльність

• Передання творчих матеріалів Василя Стуса до Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. пройшло достатньо органічно. За словами Михайлини Хомівни Коцюбинської, вона та Дмитро Стус вирішили в 1989 році опублікувати всі твори батька. Саме тому вдова Василя Стуса Валентина Попелюх передала Коцюбинській усі листи, які вона зібрала. В тому часі Дмитро закінчив філологічний факультет Національного університеті ім. Т. Шевченка в Києві. Протягом часу свого навчання він зустрів багатьох давніх колег та друзів свого батька, і вони розповіли йому про багато позитивних змін, які відбувалися в Інституті літератури, де його батько був студентом. Розповіді про їхні взаємовідносини, мабуть, змусили змінити думку Дмитра про це середовище, яке, цілком обґрунтовано, могло донедавна викликати неприємні відчуття. Колись Василя Стуса відрахували з інституту, за ним влаштували стеження. Видається, що співпраця Коцюбинської зі Стусом та його взаємовідносини з Інститутом літератури спричинились до того, що місце збереження архівних матеріалів В. Стуса стало відповідним середовищем, і саме туди сім’я поета почала поетапно їх передавати після того, як Україна проголосила незалежність у 1991 році.

  Музейна колекція Василя Стуса є масивною, оскільки налічує понад 2000 одиниць, проекти віршів та прозових творів, його приватну кореспонденцію, листи до влади, а також його щоденники. До цього архіву не входять приватні листи, адресовані дружині та синові, оскільки сім’я Стуса зберігає їх у своєму сімейному архіві, хоча вони й були скопійовані та опубліковані як частина виданих творів Стуса. Цікавими з огляду на особу автора є не лише його кореспонденція, але також поеми та переклади, які згодом стали складовою його опублікованої збірки.

  Колекція сприймається як додаткова складова творчого літературного розуму поета, адже твори В. Стуса поширювалися виключно через самвидав, тому вони, безумовно, заборонялись тодішньою владою. Крім цього, багато з них були конфісковані під час обшуків його помешкання, а більшість творів написаних автором під час ув’язнення в радянських трудових таборах – знищені. Беззаперечна цінність колекції полягає в тому, що збережені листи та матеріали відображають побут і життя тогочасного покоління, особливо тієї частини суспільства, що брала участь в русі шістдесятників. Завідувачка відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури НАН України Галина Бурлака, вважає, що придушення радянською владою будь-яких проявів українського націоналізму спричинило те, що Стус як національний поет завершено відбувся.

  Приїзд Валентина Маланчука до Києва у жовтні 1972 року став поворотним моментом для руху шістдесятників. Як головний ідеолог української комуністичної партії, Маланчук очолив масштабну кампанію проти Василя Стуса, Євгена Сверстюка, Опанаса Заливахи та багатьох інших, які в цьому ж році були заарештовані. Михайлину Коцюбинську звільнили з Інституту літератури в Києві, вона майже рік не могла знайти роботу. Жінку викликали до суду, щоб та давала свідчення у справі Стуса, влада тримала її під постійним психологічним тиском. Радянський режим забороняв публікуватись, а для таких творчих особистостей це було дуже болючим випробуванням.

  Сім’я В. Стуса, та архівісти, які досліджували матеріали, не були готові до того, що персональні статті Стуса виявляться настільки багатими. Друковані та картографічні каталоги, що описують зміст збірки містились разом з рукописами для публікації. З огляду на швидкість виконуваної роботи, були зроблені помилки (наприклад, вірші Миколи Вінграновського можна помилково вважати Стусовими). Всі ці неточності згодом були виправлені в додатках у другому виданні творів, що вийшли у світ в 2000 році. Колекція є доступна для широкого загалу дослідників за наявності листа, у якому міститиметься обґрунтування мети та потреби доступу до архіву Інституту літератури НАН України.

Опис змісту

• Видається, що всі дороги в архівах українських дисидентів ведуть до Василя Стуса, а це означає, що він був центральною фігурою цього руху, хоча його твори на той час були маловідомими. Василь Стус виразно фігурує у матеріалах самвидаву, що поширювались серед дисидентів у 1960-х і 1970-х роках, оскільки його поезія кинула виклик державному санкціонованому соціалістичному реалізму у формі, змісті та стилі. Замість того, щоб розвивати накидувану радянським керівництвом пропаганду, що в Радянському союзі кожен «щасливий, безпечний та доглянутий», його вірші містили національні мотиви, надихались міфологією, індивідуалізмом та релігією, хоча все це було забороненим. Роботи Стуса мали високу художню цінність, бо відображали тогочасні домінуючі тенденції в Європі, незважаючи на існування «залізної завіси» та ізоляцію Радянського союзу від решти світу. Працюючи в Інституті літератури НАН, Стус займався перекладами на українську мову віршів Йогана Вольфганга фон Гете, Райнера Марії Рільке, Редьярда Кіплінга та Шарля Бодлера. Це розширило його кругозір та зробило його «поетичний всесвіт» більш «насиченим». Тому його власну життєву історію та боротьбу, яку намагався міфологізувати радянський режим, Алессандро Ахіллі назвав «несамовито європейською, модерністською, інтелектуальною поезією, яка все ще чекає на заслужене визнання міжнародними дослідниками».

  Ескізи віршів Стуса, які він часто переписував та переформульовував у пам’яті під час його тривалих періодів ув’язнення, свідчать про наявність багатьох історичних чинників, що формували світогляд Стуса та про його чималу соціальну та професійну обізнаність. Замість одного варіанту перед дослідниками постають твори з декількома варіантами, а це дає можливість грунтовніше оцінити увесь творчий процес Стуса. Галина Бурлака, завідувачка відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури, наводить як приклад лінгвістичні сигнали та підказки в поезії Стуса та його сучасників, що розкривають глибокий вплив процесу колективізації та наслідки створеного голоду-геноциду в радянській Україні на творчість шестидесятників. В одному із своїх віршів Стус згадує про т.зв. «маторжаники», які певний літературознавець трактує неправильно – як печиво, виготовлене з маку. Насправді ж, поет мав на увазі, маленькі тістечка, виготовлені з лутиги та інших їстівних рослин, оскільки їсти було нічого, не було ніяких зернин. Ці та інші з’ясування були поміщені у додатку до другого видання. Це все – прояв глибоко травматичного досвіду минулого, про який, на жаль, забули, однак про нього наново пригадують вірші Стуса та його сучасників, таких як Микола Вінграновський, який писав про покоління, яке чудесним чином народилося від «худих жінок у знищених садах». Такого поглибленого розуміння обставин, в яких народився рух шістдесятників, зокрема творча особистість Стуса, не відбулося б без участі літературознавців з Київського інституту літератури та групи студентських волонтерів, багато з яких були однолітками Дмитра Стуса. Саме ці особи невтомно працювали над впорядкуванням цієї колекції.

  Дана перспектива, безсумнівно, проливає світло на одну з його найвідоміших поетичних збірок під назвою «Веселий цвинтар», в якій він розкритикував умови, в яких жили радянські люди, соціалістичну демократію, а також «зробив наклепницькі зауваження щодо подій святкування 100-річчя з дня народження засновника Радянської держави, які організувала Комуністична партія Радянського Союзу», як зазначено в його біографії, що знаходиться у віртуальному музеї Харківської правозахисної групи. Крім цього, у листах В. Стуса йдеться про декілька томів поезії, які були написані під час його побуту в карцері, що були загублені або знищені. Бурлака зазначає, що здобутий Стусом досвід у радянській в’язниці та таборах ГУЛАГу мотивував його до пошуків нових поетичних форм, які з’явились у Стуса внаслідок розчарування, як це написано в листах, адресованих його родині та близьким друзям. Це одні з найбільш новаторських та найкрасивіших віршів, що навідались до нього «як літні дощі, що зросили його душу».

  Хоча у приватних архівах збереглося багато творів Стуса, однак деякі з найкращих, що були написані у жахливих реаліях трудових таборів Пермі, були конфісковані владою та безповоротно втрачені. До прикладу, збірка поезій «Птах душі», про яку згадував автор у своїх листах, які відіслав протягом вересня-грудня 1983 р., налічувала 40 віршів. Скоріш за все, вони були просто втрачені або знищені керівництвом табору. Аби відшукати цю та інші збірки (в тому числі переклад «Елегії» Райнера Марії Рільке) над якими Василь Стус працював, згадуючи у листуванні, Дмитро Стус побував у Росії. Один із сучасників поета Василь Овсієнко вважає знищення віршів та перекладів Стуса «злочином російського імперіалізму», адже протягом п’яти років перебування автора в Кучині збереглося лише 45 листів, 6 віршів, що входять до записника «Із таборового зошита».

  Дана колекція також містить офіційне листування Стуса з радянським керівництвом. Особливо значущими є листи, адресовані голові Комуністичної партії України Володимиру Щербицькому, Політбюро, Центральному комітету, а також його особиста кореспонденція, яка на момент перенесення його спадщини до Інституту літератури після 1991 року не була ще детально розглянута.

  Листи В. Стуса, опубліковані в двох томах, один з яких адресований родині, а інший друзям та колегам, Михайлина Коцюбинська відносить до жанру епістолярної літератури. У своєму резюме наприкінці другого тому, Коцюбинська зазначила, що Стус був великим шанувальником епістолярної спадщини, бо радив своєму синові читати листи Густава Флобера, які він відкрив для себе ще як випускник Інституту літератури в Києві. Важливо зазначити, що майже всі листи були написані тоді, коли Стус був ув’язнений та перебував в ізоляції. Особи зі списку його адресатів – це і є все його життя у «великій зоні», бо саме так радянські ув’язнені сприймали все, що знаходилось поза межами ГУЛАГу. Однак «біографічно-інформативний» шар Стусової кореспонденції просто вражає. Ці листи насправді є «біографією душі», бо зображають Стуса (який, за словами Коцюбинської, ніколи не був егоїстом), що шукає відповіді на екзистенційні питання у складних для нього обставинах. Як близька товаришка, Коцюбинська зауважує, що Стус записав себе самого, власну сім’ю та своїх друзів «в історію... зі спокоєм та гідністю»

Вміст

• публікації: 100-499
• рукописи (его-документи, щоденники, нотатки, листи, чернетки тощо): 1000-
• сіра література (регулярні архівні документи, такі як брошури, бюлетені, листівки, звіти, розвідувальні матеріали, записи, робочі документи, протоколи зустрічі): 10-99

Оператор (и)

• Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України

Власник (и)

• Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
• Попелюх, Валентина
• Стус, Василь

Зацікавлена (і) сторона (и) колекції

• Бурлака, Галина М.
• Коцюбинська, Михайлина
• Стус, Дмитро

Географічний обсяг недавньої операції

• міжнародний

Теми

• література та літературна критика
• нагляд (різні види)
• правозахисний рух
• самвидав і тамвидав

Засновники

• Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України

Дата заснування

• 1991

Місце заснування

• Kiev, Ukraine
  Показати на карті

Творець матеріалів

• Стус, Василь

Колектор (и)

• Коцюбинська, Михайлина
• Попелюх, Валентина
• Стус, Василь
• Стус, Дмитро

Oсобливо цінні експонати

• Василь Стус і Михайлина Коцюбинська. Листи друзям та знайомим, українською, 1997. Книга
• Василь Стус і Оксана Дворко, Листи до рідних, українською, 1997. Книга.
• Василь Стус. Час творчості, українською, 1972. Рукопис.
• Стус Василь. Контейнер поезії, вивезений з сибірських трудових таборів 1970-х років
• Стус, Василь. "Мені зоря сіяла нині вранці…" Час творчості, українською, 1972. Рукопис.
• Стус, Василь. "Як добре те, що смерті не боюсь я," Час творчості, українською, 1972. Рукопис.

Тип доступу

• повністю відкритo для публіки

Публікації

• Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. —  К., 2004.

  Василь Стус. Зібрання творів: у 12 т. – К.: «Факт», 2010. –Т. 2 / Упор. Д. В. Стус. – 512 с.

  Василь Стус. Палимпсести = Палімпсесты / Пер. с укр. М. Рахлиной; редакторы М. Коцюбинская, Л. Лысенко, предисловие К. Москальца и Е. Захарова. – Харьков: «Фолио», 2010. – 284 с. – На укр. и рус. языках.

  Василь Стус: Зібрання творів: у 12 т. – К., 2009. – Т. 5: «Палімпсести»: (Найповніший незавершений корпус) / Упор. Д. В. Стус., А. О. Шацька. – 766 с.

  Василь Стус. Зібрання творів: у 12 т. – К.: «Факт», 2008. – Т. 3: Час творчості / Під ред. Д. В. Стуса, упор., коментарі Г. М. Бурлаки, укладання абеткового покажчика Н. І. Лисенко.– 752 с.

  Василь Стус. Зібрання творів: у 12 т.– К.: «Факт», 2008. –Т. 4: Вірші кін. 60-х – 1971 рр. / Упор. Д. В. Стус, А. О. Шацька. – 750 с.

  Василь Стус. Таборовий зошит: Вибрані твори / Упор., передм. Д. В. Стуса. – К.: «Факт», 2008. – 452 с.

[!]hasAuthorsOfEntry

• Кулик, Орися Марія

Список літератури

Achilli, Alessandro. "Vasyl' Stus and Death: On the Thirtieth Anniversary of his Death." Krytyka, no. 7-8 (August 2015), 10-12. https://krytyka.com/en/articles/vasyl-stus-and-death-thirtieth-anniversary-his-death.

Achilli, Alessandro. "Vasyl’ Stus and Russian Culture: A Complex Issue." Australian and New Zealand Journal of European Studies 5, no. 2 (2013).

Burlaka, Galyna, editor. Putivnyk po Fondakh Viddilu Rukopysiv. Kyiv: T.H. Shevchenko Institute of Literature: Vydavnychy Tsentr "Spadshchyna", 1999.

Dziuba, Ivan. Internationalism or Russification: A Study in the Soviet Nationalities Problem [By] I. Dzyuba. Pref.by M.I. Holubenko.[Transl.from the Ukrainian. 3d Ed.]. New York: Monad Press, 1974.

Dziuba, Serhiy. "Vnutrishnia svoboda Mykhailyny Kotsiubynskoyi." Khvylia Desny: Pohliad iz Chernihova (Chernihiv), January 3, 2013. http://www.hvilya.com/news/vnutrishnja_svoboda_mikhajlini_kocjubinskoji/2013-01-03-1697-987.

Dziuba, Ivan. Internatsionalizm chy rusyfikatsiia?. München: Suchasnistʹ, 1968.

Karasyk, S., and V. Ovsienko. "СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ - Український національний рух - Дисидентський рух в Україні." Ukr - Дисидентський рух в Україні. Last modified April 20, 2005. http://museum.khpg.org/index.php?id=1114000126.

Kotsiubynsʹka, Mykhaĭlyna. Lysty i liudy: rozdumy pro epistoliarnu tvorchistʹ. Kyïv: Dukh i Litera, 2009.

Kotsiubynsʹka, Mykhaĭlyna. Moï obriï. Kyïv: Dukh i Litera, 2004.

Lavrinenko, Oleksandra. "Mykhailyna Kotsiubynska: "Lehshe zhytty todi, koly znayesh, shcho ye-taky u sviti shchos spravzhnye." Gazeta Den' (Kyiv), August 23, 2000. https://day.kyiv.ua/uk/article/osobistist/mihaylina-kocyubinska-legshe-zhiti-todi-koli-znaiesh-shcho-ie-taki-u-sviti-shchos.

Ovsiyenko, Vasylʹ. Svitlo ljudej: Spohady-Narysy pro Vasylia Stusa, Yuriya Lytvyna, Oksany Meshko. Kyïv: Biblioteka Zhurnalu YRP "Respublika": Seriya: Politychni Portrety, No 4, 1996.

Ovsiyenko, Vasyl. "Death of Vasyl Stus." The Kharkiv Human Rights Group. Last modified September 2, 2015. http://khpg.org/en/index.php?id=1441192456.

Rapp, Iryna, and Vasyl Ovsiyenko. "Померла Михайлина Коцюбинська – Українська Гельсінська спілка з прав людини." Українська Гельсінська спілка з прав людини. Last modified January 8, 2011. https://helsinki.org.ua/articles/pomerla-myhajlyna-kotsyubynska/.

Steffen, James. The Cinema of Sergei Parajanov. Madison: the University of Wisconsin Press, 2013.

Stus, Vasylʹ Semenovyč, Halyna Burlaka, and Dmytro Vasylʹovyč Stus. Čas tvorčosti = Dichtenszeit. Kyïv: Vydavn. Fakt, 2008.

Stus, Vasylʹ, and Oksana Dvorko. Lysty do ridnych. Lʹviv: Prosvita, 1997.

Stus, Vasylʹ, and Mykhaĭlyna Kotsiubynsʹka. Lysty do druziv ta znaĭomykh. Lʹviv: Vydavnycha spilka "Prosvita", 1997.

Siundukov, Ihor. "The “Sixtiers.” Looking into The Past and Future: Mykhailo Kotsiubynsky, Pavlo Tychyna, Vasyl Stus, and Borys Antonenko-Davydovych in the life of Mykhailyna Kotsiubynska,” Den’, Issue: №7, (2005). https://day.kyiv.ua/en/article/personality/sixtiers-looking-past-and-future.

Svitlychna, Nadia. "The Death of Vasyl Stus." Index on Censorship 15, no. 2 (February 1986), 34-37. doi:10.1080/03064228608534045.

TROMLY, BENJAMIN. "An Unlikely National Revival: Soviet Higher Learning and the Ukrainian “Sixtiers,” 1953-65." The Russian Review 68, no. 4 (2009), 607-622. doi:10.1111/j.1467-9434.2009.00541.x.

Yekelchyk, Serhy. "The early 1960s as a cultural space: a microhistory of Ukraine's generation of cultural rebels." Nationalities Papers 43, no. 1 (2014), 45-62. doi:10.1080/00905992.2014.954103.

Zinkevych, Osyp, editor. "Stus, Vasyl." In Rukh oporu v Ukraïni 1960-1990: entsyklopedychnyĭ dovidnyk, 2nd ed., 714-719. Kyiv: Smoloskyp, 2012.

Єзерська, Ірина , interview by Кулик, Орися Марія, March 24, 2017. COURAGE Registry Oral History Collection

Бурлака, Галина М. , interview by Кулик, Орися Марія, March 21, 2017. COURAGE Registry Oral History Collection