Збірка Зіни Геник-Березовської в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка в Києві є ключовою ланкою для розуміння транснаціональних зв’язків, що пов’язують культурну опозицію в Україні та українську громаду діаспори в Празі. Остання в основному складалася з антибільшовицьки налаштованих емігрантів, які після невдалої спроби заснувати Українську Народну Республіку на тлі лихоліть Першої світової війни, в 1920-х роках втекли до Чехословаччини. Геник-Березовська народилась і виросла у цій громаді, вивчала слов'янські мови та літературу в Карловому університеті в Празі, згодом викладала українську літературу і перекладала твори на чеську мову. Через особисті зв'язки Геник-Березовська також була інтенсивно залучена до руху культурного відродження в радянській Україні, відомого як рух шістдесятників.
Крім понад 800 листів, отриманих з України, архів Геник-Березовської вміщає власноруч написані твори цієї дослідниці української та чеської літератури, перекладачки, видатної громадської діячки, а також її чоловіка Костя Геник-Березовського, який був філологом та викладав українську мову в Карловому університеті у Празі. Їхній сімейний архів містив матеріали про видатних представників української громади на еміграції в Чехословаччині, включаючи українського скульптора Михайла Бринського, чеського письменника Франтішека Главачека, українського хіміка і державного діяча Івана Горбачевського, а також Петра Крицького, колишнього полковника армії Української Народної Республіки. Ця унікальна колекція віддзеркалює як транснаціональні, так і міжпоколінєві зв’язки української культурної громади, яка була опозиційною до комунізму.