У музеї є кілька колекцій самвидаву Василя Стуса, поета, дисидента, правозахисника та визначного учасника руху шістдесятників. Два зібраних томи його поезії були передані Ірині Стасів-Калинець та її чоловікові Ігорю, а за деякий час подружжя Калинців подарувало ці рукописи музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького».

Перша збірка «Зимові дерева», опублікована в 1969 році, була передана Калинцям 9 січня 1972 року. Вона містить записи і текстові модифікації Стуса і дають читачеві важливі знання про розвиток його творчості, також ознаменовують важливий поворот у долях українських дисидентів. Протягом трьох днів, з 12 по 14 січня 1972 року були заарештовані Стус, Стасів-Калинець та багато інших. Причиною була постановка «вертепу» або рухомого театру, актори якого зображали сцену Різдва Христа та колядували. Його організували львівські дисиденти для того, щоб привернути увагу до важкого становища несправедливо засуджених однодумців, таких як Валентин Мороз, та зібрати кошти на утримання їхніх родин. Учасники були одягнуті в барвисті костюми та традиційний український одяг, ходили від будинку до будинку, носячи зі собою великі святкові зірки та інші різдвяні атрибути.

Колядники зібрали 250 карбованців (рублів), однак зі 45 були заарештовані 19 учасників та звинувачені в антирадянській діяльності. Серед них – Ірина Стасів-Калинець, засуджена до 6-ти років трудових таборів та 3-х років заслання; Стефанія Шабатура, засуджена до 5-ти років трудових таборів та 3-х років заслання; Василь Стус, засуджений до 5-ти років трудових таборів та 2-х років депортації в Магадан. Після звільнення в 1979 році, Стус за короткий час був знову заарештований за антирадянську агітацію і пропаганду незабаром, засуджений до 10-ти років трудових таборів. Він загинув у Пермі в 1985 році, після того як оголосив голодування на знак протесту проти жахливих умов утримання та знущань з боку табірної адміністрації. Михайло Горинь був засуджений до 14-ти років трудових таборів та заслання, а Мар’ян Гатала, інженер, якого звинувачували у розповсюдженні самвидаву та іншої несанкціонованої літератури, на знак протесту вчинив самогубство.

Другий том збірки «Веселий цвинтар», також є знаковим. Як і в попередньому томі, тут віднаходимо рукописні модифікації творів Стуса. У нижньому лівому кутку є штамп інституту, який проводив криміналістичний аналіз для суду. Штамп вказує на те, що книга використовувалася як доказ «антирадянської агітації та пропаганди». Поряд зі збіркою Миколи Холодного під назвою «Крик з могили», цей том Стуса був конфіскований в 1972 році під час обшуків у багатьох квартирах, його використовували у численних судових справах як доказ проти українських дисидентів, арештованих у тому ж році, зокрема, художниці Стефанії Шабатури та шістдесятника Івана Геля. Після проголошення незалежності України ці конфісковані матеріали були повернуті їх первісним власникам – Стасів-Калинець і Шабатурі. Хоча матеріали їх архівно-кримінальних справ далі зберігаються в архіві СБУ, все-таки вилучені під час обшуку помешкань речові докази їм були повернуті.