Дев'яносто третій випуск Кестонської Служби Новин (KNS) є одним з прикладів інформації, що поширювалася Кестонським інститутом. У документі детально описано один із випадків, коли українська родина п'ятидесятників була переслідувана місцевою радянською владою за подання заяви на еміграцію та відмову від радянського громадянства. Як виявилося,  на наймолодшого сина напали двоє анонімних чоловіків, проте сім'ї було відмовлено в правовому захисті на підставі їх відмови від громадяннства Радянського Союзу. Хоча репортажі Кестона про релігійне життя в Радянському Союзі не завжди були цілком критичними, публікація звітів на Заході про умови релігійного життя, безсумнівно, сприяла сприйняттю Радянського Союзу як антирелігійного середовища, де не дотримуються права людини. Поширення такої інформації через КНС співпало з різними кампаніями з прав людини, ініційованими недержавними суб'єктами на Заході та в Радянському Союзі, до прикладу - Гельсинською спілкою. Кестонський інститут був частиною в об’єднанні індивідуальних та організаційних суб'єктів, які транснаціонально підтримували політичні та релігійні інакомислення в Радянському Союзі.